Фото: NV.UA
Такі опитування Міжнародний республіканський інститут проводить регулярно. Але наскільки насправді наші погляди змінюються? Майкл Дракмен каже, що наші погляди переважно сталі.
Майкл Дракмен: Поміж іншого нас вразило те, наскільки послідовно українки та українці, попри всі труднощі попередньої зими, позитивно ставляться до своїх органів місцевого самоврядування. І не лише на Заході України, де в минулому ми спостерігали певні протистояння, а й багатьох українських містах. Зміни в настроях відбуваються в тих містах, де зараз немає міських голів. Там, де на час опитування керували, наприклад, секретарі міських рад — чи тому, що міського голову усунули через кримінальне провадження, а чи тому, що вибори не було проведено. Там ми побачили справді низькі показники задоволення місцевою владою. А якщо йти на рівні нижчі за міського голову чи міську раду і запитати про комунальні служби, то, поміж іншого вражає, що їх дуже високо цінують.
Люди, наприклад, визнають, що комунальники вивозять сміття і надають інші основні послуги. От за це і цінують, особливо з огляду на те, що відбувається в Україні вже понад рік. Хоча в деяких містах рівень задоволення набагато нижчий, ніж загалом. У Полтаві, наприклад. У Сумах, на жаль, у Запоріжжі. Це все міста, де або вже довший час немає міського голови, або, як у Сумах, внаслідок розслідування справи про корупцію, міського голову усунуто. Що, до речі, сталося після нашого опитування.
Але в цілому зниження рівня довіри та підтримки місцевого керівництва не відбувається. Якщо застосовувати інструменти оцінювання, що їх вживають Світовий банк чи Європейський банк реконструкції та розвитку, можливо і відбулось зменшення ресурсів і обсягів надання послуг. Але сприйняття цього тими, хто мешкає в містах, назагал не погіршилось.
Читайте також: Ми не займалися гуманітарною допомогою, але знайшли як допомогти українським містам — Майкл Дракмен
Програмний директор Міжнародного республіканського інституту в Україні Майкл Дракмен згадав, що в деяких великих містах України немає міських голів. А на час проведення опитування у нас тривала дискусія про можливість виборів під час війни. В основному говорили про президентські чи парламентські вибори. Але саме в багатьох територіальних громадах російська агресія спричинила істотні зміни у складі населення. І місцеві ради тепер представляють далеко не тих людей, які мешкають на території громад. Майкл Дракмен каже, що про ставлення до виборів запитували ще у вересні.
Майкл Дракмен: Ми дізнавались у вересні не лише про ставлення до виборів, а й про погляди переміщених людей, які переїхали в нові для них громади — щодо змоги для них голосувати в нових громадах. Тут є певні відмінності на загальноукраїнському та на місцевому рівнях, але більшість в Україні хоче участі переміщених людей у виборах. Але водночас понад шістдесят відсотків опитаних вважають, що вибори мають відбуватись після війни. А місцеві вбори за законом мають відбутись не раніше 2025 року. Тож хоча в багатьох містах змінився склад населення, вимушені переселенці матимуть законні підстави для участі в місцевих виборах 2025 року. Ми, втім, запитували про ставлення до вимушених переселенців у громадах. І на Заході України було більше сумнівів щодо участі нових мешканців у місцевих виборах. Це на відміну від Центру чи південних областей України. Але назагал, вважають, що з виборами потрібно зачекати до після війни, а тоді щоби в них взяли участь усі, де б не були.
Читайте також: 92% опитаних українців не планують виїжджати з України — Майкл Дракмен
Андрій Куликов: Як людину, яка разом з нами перейшла випробування кількох років війни, що найбільше підбадьорює Майкла Дракмена?
Майкл Дракмен: Найбільше підбадьорює оця неймовірна національна єдність в тих питаннях, які раніше розокремлювали людей в Україні. Особливо ті питання, що стосуються майбутньої ролі та місця України у світі та Європі. Ну от членство в Євросоюзі — українки та українці прагнуть і надалі працювати над цим. Погляди на вступ до альянсу НАТО. Якби був референдум у цьому питанні… Раніше ми бачили великі розбіжності в цьому питанні між Сходом і Півднем та рештою країни. Були ті, хто були проти НАТО, були прихильні до неприєднання. А тепер ми бачимо певні зміни в настроях і тут. Упродовж останніх шести років особливо Південь дедалі посувався до принаймні готовності обговорювати членство в Євросоюзі, а також до не такого аж негативного ставлення до НАТО. Від лютого 2022 року ми бачимо цілковиту єдність у цьому питанні, а відмінності — в межах статистичної похибки. В усіх областях України й за членство в Євросоюзі, і за членство в НАТО — понад вісімдесят відсотків тих, хто відповів на опитування. Ми таку національну єдність бачимо і в інших, не таких суперечних питаннях — від того, що Україна переможе у війні до того, якими будуть кордони України у результаті цієї війни.
Ви можете послухати цю розмову згодом повністю на англомовній сторінці Громадського радіо.
За опитуванням, на початок лютого 2022 року кожен 10-й українець був готовий іти в армію. Про це в ефірі Громадського радіо розповів Петро Бурковський, політичний аналітик Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва.
За результатами дослідження, проведеного впродовж 21-23 жовтня 2022 року Київським міжнародним інститутом соціології, 86% опитаних українців були за те, що потрібно продовжувати давати збройну відсіч російській агресії та не погоджуватися на перемовини, навіть попри обстріли.
Скільки українців, станом на 22 лютого 2023 року, готові були до територіальних поступок Росії? В ефірі ГР розповідав Антон Грушецький, виконавчий директор Київського міжнародного інституту соціології.
За даними дослідження, на червень 2023 року, 84% українців проти жодних територіальних поступок. І лише 10% — готові на певні поступки. З травня 2022 року цей показник практично не змінюється.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі