Аби дитина мала змогу пережити те, що відбувається навколо неї сьогодні, їй треба вивільняти емоції та говорити про них: Олена Холоденко про проєкт «Почуймо дитину»

Гості: Олена Холоденко — координаторка проєкту, журналістка, комунікаційна менеджерка «Української мережі за права дитини».

Олексій Гелюх — психотерапевт онлайн-платформи «Аврора», тренер з проведення навчання фахівців, психолог, який працював з трьома організаціями-членами «Української мережі за права дитини».

Ведучі

Андрій Куликов

Гостi

Олена Холоденко,

Олексій Гелюх

Аби дитина мала змогу пережити те, що відбувається навколо неї сьогодні, їй треба вивільняти емоції та говорити про них: Олена Холоденко про проєкт «Почуймо дитину»
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2023/01/KHolodenko.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2023/01/KHolodenko.mp3
Аби дитина мала змогу пережити те, що відбувається навколо неї сьогодні, їй треба вивільняти емоції та говорити про них: Олена Холоденко про проєкт «Почуймо дитину»
0:00
/
0:00

«Почуймо дитину» — проєкт «Української мережі за права дитини» у партнерстві з Громадською організацією «Еммаус» у межах її проєкту «LOGIN: робота та інклюзія молоді з інвалідністю та сиріт у Харкові» за підтримки Регіону Ємілія-Романья (Італія). У цьому проєкті діти з непростими долями та досвідом війни є співрозмовниками журналістів. Запитання для проведення цих інтерв’ю готувалися з психологом, аби вони були максимально екологічними для дитини. Відповіді, міркування дітей допоможуть експертам побачити плюси та мінуси системи у вихованні дітей саме цієї вразливої категорії. Аби дитина довіряла журналісту, під час інтерв’ю могли бути присутні відповідальні дорослі, соціальні працівники, які супроводжують сім’ї з дітьми.


Чому важливо вміти чути голоси дітей?

Олена Холоденко: Ідея проєкту виникла таким чином. Психологиня Світлана Ройз, яка працює з дітьми, якось сказала «Якщо можете не записувати дитину, не записуйте». Це стосується ситуації оперативної журналістики. Вона зверталася до журналістів. Коли вони висвітлюють якусь подію, це трагічно та швидко. Дітям неможливо в цей момент забезпечити всі умови, щоб їхнє інтерв’ю було безпечним. Ми з нашими партнерами поставили в фокус дитину. Ми захотіли почути її голос. Аби дитина мала змогу пережити все, що відбувається навколо неї сьогодні, їй треба вивільняти пов’язані з війною емоції й говорити про них. А дорослим буде легше зрозуміти потреби дитини, зарадити їй.

Наші герої — діти позбавлені батьківського піклування, діти сироти, які виховуються в прийомних сім’ях, ДБСТ, будинках підтриманого проживання, вихованці інтернатних закладів. Голосом відповідальних дорослих ми розповідали ці історії в спільному з «Громадським радіо» проєкті «Сімейний альбом: Діти війни». Зараз, можна сказати, ми його продовжуємо з голосу дітей.
Це важкі історії про їхнє життя під час війни (перебування під обстрілами, тимчасова окупація, евакуація, нові умови проживання в Україні чи іншій країні). Ми записали 5 розмов з дітьми/групами дітей і запропонували їх широкій аудиторії.

  • Це невеликий проєкт із великим завданням. Ми будемо продовжувати записувати голоси дітей і надалі.

Слухайте також: Ілля розповідав, як вони ловили голубів, щоб приготувати суп — історія хлопчика, який написав лист Борису Джонсону


Основне завдання проєкту «Почуймо дитину»

Олексій Гелюх: Основним завданням проєкту було привернути увагу до історій дітей, які опинилися під час війни ще в більш скрутних обставинах. Головне — щоб люди не залишалися байдужими до цієї ситуації. Якщо людина прослухала матеріал — це вже результат.

Зараз головне завдання дорослих — побудувати безпечний простір для дитини. Не завжди дитина може проговорити, що їй страшно. Навіть у небезпечній ситуації можна побудувати безпечний простір. Якщо доросла людина поруч із дитиною стабільна або навіть якщо їй страшно, але вона проговорює це з дитиною доступними словами, дитині ситуація стає зрозумілою, а значить не такою страшною. Коли дитина розуміє, що відбувається, це вже певний елемент безпеки. Навіть у небезпечному просторі та небезпечній ситуації.

«Наша мета, — говорять автори проєкту «Почуймо дитину», — підтримати на порядку денному суспільства проблему захисту прав дитини під час війни. Задокументувати історії дітей, які ми збираємо як фактаж, evidence base, для посилення нашої позиції в необхідності реформи інтернатів. Навіть в умовах війни «Українська мережа за права дитини» орієнтується на потреби, інтереси дитини та її базове право — право на сім’ю.

Крім того, в перспективі такі матеріали допоможуть одноліткам юних співрозмовників журналістів, які будуть читати та слухати їхні історії, обговорювати їх, скажімо, в школі й вільніше рефлексувати самим, не боятися виговорюватися, звільнятися від травми».


Читайте також: Найстрашніше горе — не війна, а байдужість: історія Мрії з Харкова, що знайшла нову маму


Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі


При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту.


Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS