Не треба з журналістів робити ворогів, але і відповідальність несуть обидві сторони — Дуцик

Говоримо з директоркою громадської організації «Український інститут медіа та комунікації» Діаною Дуцик.

Діана Дуцик: ЗМІ завжди відігравали велику роль в Україні, це не лише зараз, але і до війни так. Саме тому, я думаю, Росія і використовує інформаційне поле для ведення своїх воєн проти нас.

В умовах війни, коли будь-яке питання, яке стосується корупції, не зовсім доброчесної роботи органів влади чи їхніх представників є дуже чутливим, може мати дуже складні наслідки для країни в цілому, для постачання зброї, для гуманітарної допомоги і так далі.

• Я б тут хотіла говорити про відповідальність не лише з боку журналістів, а і з боку представників органів влади, тому що вони теж комунікують, це теж слова і вплив. Ця відповідальність  —  спільна.

Про «російський паспорт Лієва»

Мені дуже прикро, бо я поважаю «Українську правду» і розслідувачів, які там працюють. Вони роблять дуже багато справді важливої роботи. Але тут я не розумію, як це могло статися. Адже вони досвідчені, і просто в такий спосіб наробити купу помилок… Я не думаю, що в цьому був злий намір, тим паче, що вони вибачилися, і це є дуже позитивно. Але, з іншого боку, ці помилки мають досить високу ціну.

Може йтися в тому числі про відставку міністра оборони. Про це зараз говорять, хоча відставки ще немає. Але принаймні про це йдеться.

• У той час, коли йдеться про новий потужний наступ з боку Росії — відставка міністра оборони, мені здається, може бути вигідна лише одній стороні. Тому тут питання, чому всі ці історії виникли, як вони виникли? Хто зливав журналістам інформацію?

І в історії з Лієвим, і в іншій історії (в матеріалі «Дзеркала тижня» про корупцію — це зовсім інша історія, але також стосується Міноборони) питання в тому, хто були джерелами журналістів? Приклад «УП», коли редакція кілька разів змінювала новину і вносила правки, не казавши, що це помилка… А просто правили джерела. Це дуже насторожує. Хто ці джерела і навіщо їм був потрібен цей скандал?

Про ставлення журналістів до джерел

Знову-таки, мне засмутило некритичне ставлення журналістів до цих джерел. Завжди треба ставити запитання: «Навіщо це потрібно моєму джерелу? Навіщо він дає цю інформацію? Що з цим джерелом може бути не так? Чи не підстава це якась?».

Мені здається, що у випадку з Лієвим журналісти не поставили собі цього запитання. І тому вийшла така не дуже хороша історія.

• Це погано навіть з точки зору того, що це репутаційно не добре для розслідувальної журналістики.

Хоча я з повагою ставлюся до всіх журналістів-розслідувачів, я не кажу, що це «замовлення» (звучала така теза в соцмережах). Але це була помилка, яку вони не пропрацювали нормально.

Цю новину потім поширили десятки інших медіа. Абсолютно некритично до цього підійшовши. Не перевіряючи ці джерела. Я розумію, що менші редакції вважають, що якщо «УП» щось написала, то це вже все — істина в останній інстанції. Але, як виявляється, навіть великі редакції помиляються. Треба про це пам’ятати.

Про комунікацію Міноборони у скандалі з закупівлями

Комунікація в історії з цими «золотими яйцями» і справді була, мабуть, провальною. У принципі, це потім визнав сам міністр у своєму останньому інтерв’ю, яке він давав «УП».

Мені хотілося, щоб влада не сприймала журналістів як ворогів. У нас цей тренд був багато років, особливо був головним при владі Януковича. Я би не хотіла, щоб цей тренд залишався сьогодні в умовах війни. Тому що журналісти насправді роблять надзвичайно важливу роботу в таких складних умовах. Для того, щоб і українське суспільство, і світ, знали про ті страшні події, які відбуваються через війну.

• Тому не треба з журналістів робити ворогів. А з іншого боку, ми говоримо і про відповідальність журналістів. Ця відповідальність має бути рівнозначною.

---

Нагадаємо, 21 січня видання «Дзеркало тижня» повідомило, що Міноборони підписало угоду на 13,16 млрд грн з фірмою зі статутним капіталом у 1 тис. грн, що, на думку автора публікації, вказує на те, що для угоди було створено «фірму-прокладку».

Видання стверджувало, що має в розпорядженні угоду Міноборони на послуги організації харчування у 2023 році військових частин, дислокованих у далеких від лінії зіткнення Полтавській, Сумській, Київській, Житомирській, Чернігівській і Черкаській областях.

23 січня у Національному антикорупційному бюро повідомили, що розпочали розслідування щодо закупівлі продовольства для армії ще до розголосу в ЗМІ. Зокрема, з-поміж іншого слідство перевіряє закупівлі на понад 13 млрд грн. Попередня правова кваліфікація – ч. 5 ст. 191 Кримінального Кодексу України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем).

Також повідомлялося, що Олексій Резніков підтримав прохання В’ячеслава Шаповалова про звільнення з посади заступника міністра оборони та звернувся з відповідним поданням до Кабінету міністрів. Шаповалов, який відповідав за тилове забезпечення ЗСУ, попросив звільнити його, щоб не створювати загрози для стабільного забезпечення Збройних сил України внаслідок кампанії звинувачень, пов’язаних з закупкою послуг харчування.

---

Програма створена у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю Громадського радіо і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

 

 

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS