Гість — кандидат політичних наук, директор Інституту світової політики Євген Магда.
Починаємо розмову з заяви міністра закордонних справ Польщі Збігнєва Рау про те, що польське дипломатичне відомство практично позбулося всіх своїх дипломатів, які закінчили Московський державний інститут міжнародних відносин.
Євген Магда: Є цікава штука в тому сенсі, що це певна послідовність. Тому що попередник пана Рау, пан Чапутович теж говорив про прагнення привести нові кадри. Це послідовний курс.
Я, як політичний експерт, пам’ятаю, як за часів Порошенка СБУ затримувала двох членів Громадської ради при Міністерстві інформаційної політики, тому що вони фактично просували російську пропаганду. Це теж зі свого боку свідчить, що механізм формування громадських рад не є ідеальним, і в ньому теж можуть бути певні проблеми.
Процес люстрації, який був в Україні після Революції гідності, був з одного боку достатньо суперечливим, навіть мені доводилося чути про те, що деякі люстраційні речі стосовно військових і спецслужб могли бути в інтересах Росії. Але це є припущення.
Але те, що у нас не відкрито архіви КДБ, із кожним місяцем актуальність відкриття архівів КДБ падає. Бо за 30 років практично не залишилось людей, які могли тоді співпрацювати з радянськими спецслужбами й зараз посідати якусь дуже активну позицію. Мабуть, треба, щоб спочатку був механізм люстрації та механізм очищення влади, ухвалений на рівні держави. А потім йти вже до конкретного Міністерства закордонних справ чи будь-якого іншого міністерства.
Я думаю критерії добропорядності та професіоналізму, про які свого часу говорив ще Геннадій Удовенко, якого вважають людиною, яка сформувала засади багато в чому сучасної української дипломатії… І патріотизму. Це речі, які дійсно є фаховими.
Я думаю, скільки існує людство, стільки й буде прагнення перетягнути чужого на свій бік. Не обов’язково як якогось шпигуна. А скажімо, як людину, яка добре розуміє державу.
До прикладу. Послом Польщі в Україні зараз працює Бартош Ціхоцкі. Він вже близько 4 років представляє Польщу в Україні. Я був на зустрічі з ним на початку 2019 року, він тоді говорив англійською чи польською. Зараз спілкується українською, не виїжджав з Києва у найгостріші моменти лютого-березня 2022 року. Хоча на момент його призначення, в Києві ставилися до нього обережно. Можливо, обережність була пов’язана з тим, що перебування його попередника, пана Яна Пекло в Україні закінчилося дещо швидше, ніж зазвичай. Пекло не приховував своїх симпатій до України, тому вважалося, що партія «Право і справедливість» після нього відправила людину, яка більш прискіпливо ставиться до України. Але ми побачили, що пан Ціхоцкі став справжнім другом України. Я думаю, що зближення між Києвом і Варшавою, яке відбувається, є достатньо потужним, і в цьому є його заслуга.
Читайте також: «Люди вітаються між собою словом «воля»: що спільного в Індонезії й України? Інтерв’ю з послом
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі
Програма створена у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю Громадського радіо і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту.
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS