У Бахмуті війна перейшла у формат Сталінграду — Євген Дикий

Гість — військово-цивільний експерт і коментатор, ветеран війни РФ проти України, колишній командир штурмової роти у батальйоні «Айдар», директор Національного антарктичного наукового центру Євген Дикий. Починаємо розмову з новини про 100-тисячні втрати росіян.

Євген Дикий: Ви говорите про цифри, які озвучує Генштаб, як точні. А як людина, яка воювала, я вам можу точно сказати, що свої втрати завжди рахують достатньо точно (про це ми зараз не говоримо), а от втрати ворога до кінця війни завжди лишаються, скажемо, певною мірою обґрунтованим припущенням.

Точні ворожі втрати, ось ці цифри, які щодня даються — це приблизна оцінка, яку робить розвідка. Звичайно, оперувати ними так, як ніби це була точна калькуляція, яку ми реально знаємо — це не зовсім коректно.

Про ситуацію в Бахмуті

Ситуація дуже важка. В мене багато друзів воює там, і з кожним днем їх воює там менше. У нас там серйозні втрати, і це неминуче. Там війна перейшла у формат фактично Сталінграду. Сталінградська битва, бо там воюють за кожний окремий будинок.

• Це вуличні бої. Буває, що між позиціями нашими та окупантів — 20 метрів, 30 метрів, а бувають бої в межах одного будинку: один під’їзд наш, один їхній. Це дуже близький контактний бій, дуже важко.

Росіяни там зазнають значно більші втрати, ніж ми. Але в будь-якому разі, які б колосальні не були втрати в них — але ж це дістається дорогою ціною і захисникам.

• Вони там використовують тактику, забуту світом з часів Другої світової. Це так звана «русская трехволновка» — коли перші дві хвилі направляють просто завідомо на розстріл, фактично. Вони навіть не видають їм бронежилети і каски. Бо це одноразовий матеріал, вони їх направляють на одну атаку.

Але, відповідно, дві хвилі ідуть (це переважно, або мобілізовані, або ті, кого набрали на зонах), їх женуть вперед, за цей час в наших починає закінчуватись боєкомплект або перегрівається зброя, і тоді третьою хвилею підходять бійці Вагнера, які навпаки якраз є дуже серйозними професіоналами, добре укомплектованими, з досвідом війни в різних гарячих точках. І вони вступають в справжній бій.

От в таких умовах наші там тримаються. Просування ворога, на жаль, є. Але просування якою ціною… Вони кладуть в день не менше батальйону тільки мертвими. І просуваються метрів на 100. З військової точки зору — це абсурд. Так ніхто не воює з 1940-х років. Але вони вважають, що можуть собі це дозволити.

Нагадаємо, що за останній тиждень російські військові та проксі-сили «Вагнера» трохи просунулися на східній околиці міста Бахмут у Донецькій області. Але у міських боях вони навряд чи зможуть досягти успіху.

---

Читайте також: Треба падати після третього удару — депутат із Херсона розповів про катівню росіян

---

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS