Про результати дослідження ми поговорили із заступником виконавчого директора аналітичного центру «Українська призма» Сергієм Герасимчуком.
Сергій Герасимчук: Міністерство закордонних справ у Стратегії зовнішньополітичної діяльності, яка була ухвалена у 2021-му році, визначило «малі альянси» та їх перелік. Такими альянсами були «Бухарестська дев’ятка», «Тримор’є», «Люблінський трикутник», трикутники «Україна-Румунія-Молдова», «Україна-Румунія-Польща», «Україна-Молдова-Грузія», «Українсько-турецька квадрига». Крім цих перелічених альянсів згадувалося також про Україну, Польщу та Велику Британію, і цей трикутник виявився найцікавішим для українських громадян.
Сергій Герасимчук: Можемо бачити, що ще у 2009-му році виникла ініціатива створення «Українсько-литовсько-польської бригади», запущена вона була у 2014-му році. Тут вже було підґрунтя військової співпраці, була створена міжпарламентська асамблея, тобто була парламентська співпраця. А повномасштабна агресія стала тригером для цього трикутника, тому що всі держави поділяють бачення загроз у регіоні, всі держави солідарні щодо того, що Росія чинить міжнародні злочини, і це додає солідарності.
Сергій Герасимчук: Якщо подивитися на інший трикутник — «Лондон-Варшава-Київ», то тут ми бачимо, що, хоча двосторонні контакти спрацьовують дуже ефективно — Київ-Варшава і Київ-Лондон, втрьох лідери країн жодного разу не зустрічалася. Але потенціал тут є.
Сергій Герасимчук: Дуже часто таким альянсам бракує спільної ідентичності. Ми можемо говорити про зародок цієї ідентичності у «Люблінському трикутнику», тому що країни тривалий час межують між собою, були тривалий час у складі однієї країни та тут це побудувалося. Такої ідентичності бракує в ембріональному трикутнику «Україна-Румунія-Молдова», оскільки румунсько-молдовська спільна ідентичність вибудовується, натомість Україна є дещо окремою. А у випадку Лондона, Варшави та Києва ми маємо ще й диспропорцію між державами. Я не люблю поділу на великі держави і менші держави, проте мусимо визнати, що Велика Британія є постійним членом Ради безпеки ООН, входить до НАТО, це ядерна країна, і у неї інтереси мають більш глобальний вимір у порівнянні з іншими державами, до яких належить і Польща, і Україна.
Сергій Герасимчук: Коли запускалася так звана «велика стратегія малих альянсів», то вихідною думкою було те, що Україна зіштовхувалася з доволі неповороткими та вимогливими механізмами інтеграції до ЄС та НАТО. Відтак ми шукали третього шляху, яким могла стати ця «велика стратегія малих альянсів». Це, по-перше, наша регіональна співпраця, а, по-друге, пошук дверей до більших інтеграційних утворень — НАТО і ЄС.
Після 24 лютого стало зрозуміло, що ми не маємо ані часу, ані можливості шукати якихось обхідних шляхів до НАТО та ЄС. Ми одразу оголосили, що хочемо доєднатися до цих об’єднань, відтак «малі альянси» вже не розглядаються як заміна, а розглядаються лише як механізми, які, з одного боку, дозволяють нам виходити на інші додаткові майданчики, а, з іншого боку, дозволяють нам будувати об’єднання для співпраці в рамках самого Європейського Союзу. Адже в ЄС жодна політика і жодна ініціатива не з’являлася за бажанням однієї країни, зазвичай це завжди малі альянси. Тож зараз нам вже потрібно думати, з ким в альянсах будемо працювати ми.
Сергій Герасимчук: Ми мусимо визнати, що формат ГУАМ (Грузія-Україна-Азербайджан-Молдова), який виглядав дуже перспективно, на початку свого існування мав конкретного брокера. Це були США, які були драйверами цього об’єкту та інвестували у нього. Коли американці забули про Кавказький регіон, відповідно, і імпульсів для розвитку ГУАМ не стало. Організація досі існує, хоча і не демонструє якоїсь яскравої політичної діяльності. Існують проєкти на рівні енергетичних ініціатив, на рівні туризму, проте вони не є особливо значущими. Але я не став би скидати ГУАМ остаточно з розрахунків, єдине, що треба брати до уваги, що до зміни режиму в Грузії ми навряд чи вийдемо на якісь солідарні рішення, тому що є суттєві відмінності між Грузією, Україною, Молдовою та Азербайджаном у питаннях європейської інтеграції. Отже, тут треба переосмислити ГУАМ і зрозуміти, чи дійсно він потрібен, а може поява нових форматів зможе компенсувати його остаточне засинання.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту