Інна Совсун: Соціологія вказує на те, що 66% українців вважає, що РПЦ необхідно заборонити. А 85% українців вважають, що треба або заборонити, або в якийсь спосіб втрутитися в її діяльність. Тому думаю, що насправді більшість українців розуміє проблеми довкола цієї церкви. Тому що насправді це не церква, а філія ФСБ в Україні. І те, що вона продовжує існувати, функціонувати й задурювати людям голови — геть неприйнятно. Суспільство, великою мірою, «дотисло» депутатів, тому що збір голосів за цей законопроєкт був украй важким. Ми дуже довгий час із колегами чули фразу про те, що це «не на часі».
Перший законопроєкт про заборону РПЦ я подала 26 березня 2022 року, коли ще російські війська стояли біля Києва і коли почали з’являтися повідомлення про те, що священники УПЦ (МП) радісно зустрічали окупантів і працювали на них. Вже тоді мені стало зрозуміло, що нам необхідно буде робити серйозні радикальні кроки в цьому напрямку. Але ще півтора року ми чули, що це не на часі, і було дуже складно переконати колег депутатів проголосувати. Тут було дуже багато всього: і суспільний тиск, і збір голосів за винесення цього законопроєкту в порядок денний, і попри це все, вчора в парламенті низка депутатів зі «Слуг народу» та з уламків колишньої «ОПЗЖ» намагалися завадити внесенню його в порядок денний.
Подекуди доходило ледь не до бійок у залі, тому що були люди, які дуже активно виступали проти. Наприклад, народний депутат Культенко від «Слуг народу», який закінчив духовну семінарію (УПЦ МП). Не пам’ятаю такого напруженого голосування за дуже довгий час.
З приводу самого законопроєкту. Перше, що важливо зрозуміти: законопроєкт не називається «Законопроєкт про заборону УПЦ МП». Це законопроєкт про заборону діяльності релігійних організацій, центр управління яких розташований в країні-агресорі. Ми забороняємо церкву не просто тому, що це якась конкретна церква. А тому, що не може існувати в країні церква, яка керується з Москви.
Той законопроєкт, який є зараз — неідеальний. Необхідно буде вносити до нього правки до другого читання. Але ідея у тому, що після того, як законопроєкт вступить у дію, необхідно буде провести експертизу, довести, що в конкретної релігійної організації, відповідно до статутної діяльності, фінансування, інших типів зв’язків усередині неї, центр управління розташований у країні-агресорі. І на підставі цієї експертизи держава має прийняти рішення про заборону діяльності такої організації. Тобто, теоретично, якщо створиться інша подібна організація або якщо ми визнаємо іншу країну державою-агресором, що теж може статися, і центр якоїсь церкви буде, наприклад, у Білорусі, то закон на такі організації теж буде поширюватися.
Читайте також: Реєстроване партнерство — не те саме, що шлюб — Дмитро Гурін
Інна Совсун: Зараз позиція така, що міністерство може підтримати цей законопроєкт із зауваженнями. Вони висловили декілька зауважень із приводу своєї сфери регулювання, військових, які перебувають на лінії фронту, укладання партнерств командирами. У них є деякі зауваження з цього приводу. Вони більше технічного характеру. Тому їх можна врахувати в другому читанні. Ці правки з приводу процедури реєстрації. Вони не змінюють головного, що необхідно досягнути — можливості для різних пар, в тому числі одностатевих, реєструвати офіційно свої стосунки. Це дуже позитивний розвиток. Бо до цього негативний висновок Міністерства оборони був червоною карткою для більшості парламентарів, які казали, що якщо Міністерство оборони проти, то, звичайно, ніяких шансів у цього законопроєкту немає.
Міністерство зняло замок, який тримав двері зачиненими. Але це не означає, що вони будуть самі їх відкривати. Це, зрештою, й не є їхньою роботою. Їхнє завдання просто сказати, яким чином цей законопроєкт відіб’ється на їхній сфері регулювання. Тому очікувань з боку Міноборони у тому, що вони стануть лобістами, немає. Задача радше в тому, щоб налагодити конструктивний діалог і досягнути того, щоб вони не блокували цього законопроєкту.
Позиція Міністерства юстиції з формальної точки зору є важливішою. Тому що вже 9 років Мін’юст має зобов’язання розробити подібний законопроєкт. Це зобов’язання Україна взяла на себе і, на превеликий жаль, не виконує. Тому ми з командою почали працювати над цим законопроєктом.
Читайте також: Рада зробила перший крок для заборони УПЦ МП
Нагадаємо, Верховна Рада на засіданні 19 жовтня підтримала у першому читанні законопроєкт про заборону релігійних організацій, які повʼязані з країною-агресором — Російською Федерацією.
За проєкт закону № 8371 віддали свої голоси 267 народних депутатів.
Голосування по фракціях і групах виглядає наступним чином:
«Слуга народу» — 175
«Європейська солідарність» — 26
«Батьківщина» — 17
«Платформа за життя та мир» — 1
«За майбутнє» — 8
«Голос» — 18
«Довіра» — 12
«Відновлення України» — 0
Нагадаємо, наприкінці вересня спікер ВР Руслан Стефанчук заявив, що наразі у парламенті навряд чи набереться 226 голосів для заборони діяльності УПЦ (Московського патріархату). За тиждень у Раді зібрали необхідну кількість підписів.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS