Ілюстративне зображення
Марина Стародубська: У науці культура — це той пласт цінностей поведінки й норм, який притаманний людям певної етнічної групи чи нації. Це називається національна культура. Якщо нація мультиетнічна, то там буде кілька культур. Культура поділяється на три рівні за глибиною залягання. Найбільш поверхневий – норми й артефакти. Дуже простий приклад: ви йдете вулицею в Америці, кожен перший перехожий вам посміхається, це вважається нормою. Якщо ж ви не посміхаєтесь, то це дивно. Але в Києві навпаки: якщо ви посміхаєтесь, це дивно. Тобто йдеться про норму — прийнятне і неприйнятне з наочних проявів поведінки у суспільстві.
Під цими нормами глибше лежать цінності. Чому американець посміхається? Одна з ключових цінностей США незалежно від штату — це кооперація і взаємодія. Плюс у США радше високий, ніж низький рівень соціальної довіри. Відповідно американець виходить в люди з ментальним налаштуванням: «Я радше кооперуватимусь і працюватиму зі світом, аніж буду йому протистояти». В Україні дуже низький рівень суспільної довіри. Відповідно українець виходить в люди з налаштуванням: «Скрізь чужі, а світ ворожий».
Ці цінності, як ґрунт, з якого виростають норми. Але є ще глибший рівень — тектонічні плити культури, які називаються «засадничі припущення». Це налаштування, прошивка національного менталітету. Чому американець іде в люди з таким налаштуванням, а не інакшим? У цих глибинних, менталітетних налаштувань горизонт змін 100 років. Горизонт змін цінностей — 10 років. Горизонт змін норм — 3-5 років. Через цю градацію культура настільки стала і не змінюється швидко.
Це не зовсім так. Оскільки норми дуже легко змінюються, у них є велика варіативність. Якщо хочете зрозуміти, який портрет нашої культури, то варто дивитись на характерні рішення чи поведінку в конкретних ситуаціях. Фіни — одні з найбільш прямолінійних в сенсі висловлень думки людей у світі. Коли ти живеш в умовах, де пів року темрява, страшні морози, у тебе немає часу на рефлексію. Треба дивитись на шаблонні, регулярні патерни поведінки в різних ситуаціях. Тоді буде видно цей менталітет.
За теорією Льюїса культури групуються за трьома типами: лінійна активна (синя), мультиактивна (червона) і реактивна (жовта). Країни можуть бути у конкретних зонах, а можуть бути суміжними. Одна і та сама культура може бути екстремально синьою, червоною, жовтою чи мати домішки двох культур.
Менталітетний фокус лінійно-активної культури — це передбачуваність, планування, ефективність і лінійне сприйняття часу. Це Австрія, Німеччина, Швейцарія, Америка, Британія. У цій культурі навіть у людських відносинах результат у пріоритеті. Тобто німцеві важливо сказати правду, якщо так буде ефективніше.
Мультиактивна культура — повний антипод попередньої. Це Середземномор’я, Латинська Америка, а також Східна Європа, але не в чистому виді. Це культура, у якої менталітетний фокус — людські відносини. Як наслідок, планування повністю підпорядковане людським відносинам.
Мультиактивна культура завжди поставить в пріоритет не образити, зберегти відносини. Реактивний тип культури — це Азія, Китай, Корея, Японія, Тайвань, частина Південно-Східної Азії, Індія і Таїланд. Близько до цієї культури Скандинавія. Ця культура реагує: дивиться, яка де позиція, що відбувається, що з цим варто робити. Тут ключові правила, пунктуальність і розуміння тонкощів людських взаємин.
Україна — переважно мультиактивна країна. Система Льюїса виглядає як трикутник. Уявіть собі рівносторонній трикутник, у якого на кожному куточку м’ячик: синій, жовтий, червоний. Усі культури у світі розташовані або по кутах цього трикутника — це екстремальні культури, або на сторонах цього трикутника. Україна сидить на стороні трикутника між синіми й червоними культурами, на 2/3 до червоних. Це робить українців та українок унікально ментально придатними до співпраці з обома цими видами культури, які є антиподами.
Соціальна довіра визначає, наскільки я готовий чи готова пробачити родичеві чи родині серйозний проступок. У країнах з високим рівнем соціальної довіри люди частіше покладалися на закони, аніж на брата, свата. Якщо ти припустився якогось проступку або порушення, то ти винен, неважливо, родич ти чи ні. Левова частина мультикультурних країн — з низьким рівнем соціальної довіри. Тобто найближче коло довіри — це родина або близькі друзі. У таких культурах, якщо всі решта — чужаки, то свої ще ближчі. Відповідно, ти пробачиш своєму все, що завгодно.
Є культури, орієнтовані на статки. Повага йде не через досягнення, а через статки, зв’язки. У таких культурах поняття «послуги» в розв’язанні проблеми — це не корупція, а частина відносин, на яких вони ґрунтуються. У таких культурах межа між корупцією і некорупцією дуже розмита. Україна ближче до статус-орієнтованих країн, аніж до досягнення-орієнтованих країн.
Культуру змінити неможливо, бо ставлення до змін лежить на найглибшому рівні, який змінюється впродовж 100 років. Культури сильно розрізняються за ставленням до змін і за баченням потреби в них. В українців один з найвищих у світі показників уникання невизначеності. Тобто все, що ми не знаємо, нас травмує. Сюрпризи — це погано.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
Проєкт реалізується за фінансової підтримки Українського культурного фонду
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту.
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS