Нам легше поговорити про секс, ніж про гроші — психологиня

Гостя — Наталія Бурмістрова, психологиня, консультантка з особистих фінансів. 

Ведучі

Тетяна Трощинська

Гостi

Наталія Бурмістрова

Нам легше поговорити про секс, ніж про гроші — психологиня
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2021/07/hr_my-pro-vse-domovylys-2021_07_22_burmistrova.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2021/07/hr_my-pro-vse-domovylys-2021_07_22_burmistrova.mp3
Нам легше поговорити про секс, ніж про гроші — психологиня
0:00
/
0:00

Які у нас стосунки з грошима?

Наталія Бурмістрова: 50% українців вважають зарплату найважливішим для себе аспектом при виборі місця роботи. У здорових, нормальних умовах, за нетравмованого ставлення до грошей людина йде на роботу саме за грошима. Решта потреб у прийнятті, визнанні людина може задовольнити у сім’ї, з друзями. Не всі люди усвідомлюють, що йдуть на роботу за задоволенням потреби у визнанні, прийнятті. Тоді гроші стають на другий план і людина згодна на те, щоб брати за роботу не грошима, а визнанням. Це проблема, бо тоді людина вкладає дуже багато енергії  у виконання своїх робочих задач, їй можна платити дуже мало, бо вона прийшла за визнанням.

Які є моделі ставлення до грошей?

Наталія Бурмістрова: Формат стосунків із грошима передається від батьків до дитини, як і інші стосунки — ставлення до світу, обставин, людей. Сімейні сценарії будуть дуже важкими. Якщо, наприклад в сім’ї є важкі історії про розкуркулення, то в людини формується сценарій, що за гроші можуть вбити. Тоді в такої людини дуже важко складається з грошима, важко заробляти, бо є підсвідомий страх. Дуже популярна установка, що потрібно дуже багато працювати, щоб заробляти. Також існує установка, що якщо хтось заробляє, то він абсолютно точно зробив це нечесним шляхом.

Про недооцінювання себе

Наталія Бурмістрова: Ідея про прилаштування на роботу — це трохи про недооцінювання себе, своїх професійних якостей, досвіду, експертизи, про те, що я як фахівець можу створити якийсь продукт, який має певну цінність кінцевого отримувача. Якщо я не бачу цінності цього продукту чи послуги, знецінюю себе, то інша людина теж не буде бачити цієї цінності, бо цінністю заряджаю цей продукт я. Умовно, якщо я офіс-менеджер, то мій продукт — логістика офісу.

Що означає «знати собі ціну»?

Наталія Бурмістрова: Можна спиратись на якісь загальновідомі речі, наприклад середню зарплату на ринку праці на продукт чи послугу. Якщо я можу продати свій продукт чи послугу за 200,300, 1000, 200 тисяч доларів, то я буду це продавати за такі кошти. Якщо я знайду покупця на свою послугу, який буде платити мені 300 доларів за годину, я буду це робити й продавати. Працедавці теж мають певні межі оплати праці. Можна піти туди, де роботодавець може платити мені 100 гривень за годину, але є інші роботодавці, так платять не всі. Все залежить від того, наскільки цінними є продукт або послуга, яку я можу надавати, який рівень болю я можу вирішувати для свого роботодавця. Відповідно, якщо я хочу підвищувати свою зарплату, мені треба подивитись, чи не занижую я свою вартість і подумати про те, чим я зможу підвищити свою вартість, кваліфікацію.

Як підготуватись до розмови про гроші?

Наталія Бурмістрова: Я радила б переглянути свою експертизу — написати собі список, з якими компетенціями ти прийшов на роботу і що є зараз, що саме я роблю для того, щоб компанія заробляла більше грошей з моєю допомогою. Потрібно робити акцент на тому, що ваша праця приносить компанії гроші. Адекватний керівник завжди піде на зустріч і буде цінувати такого працівника, а відповідно — підвищувати зарплату. Якщо ж зарплату не підвищать, то це напевно не адекватний керівник, який не розуміє своєї вигоди. Тоді питання для вас, навіщо ви працюєте поряд з неадекватним керівником, можливо є сенс подивитися навколо і знайти іншу компанію.

Класна ідея — підготувати собі план Б як діяти, якщо відмовляться підвищити зарплату. Можна почати переговори з роботодавцем про перспективи, але потрібно бути готовим і попрощатись з працедавцем. Якщо я знаю, що мені потрібно для щастя 20, 120  або 220 тисяч гривень, то я мушу зробити все, щоб привести себе до того щастя і  придумати плани, алгоритми.

Про гроші говорити — не соромно?

Наталія Бурмістрова: Сором — дуже соціальне почуття. Воно виникає в людей у присутності інших людей, коли поряд є якась фігура, яка соромить. Якщо мене ніхто не засуджує, то сорому і не виникне. Відчуття сорому за гроші закладається нашими батьками, коли батько або мати соромлять дитину за якісь речі, пов’язані з грошима. Нормальний сором — коли ви зробили щось погане і вам за це соромно, а цей сором — токсичний. Це привід звернутись до психолога, щоб розібратись. Нам легше говорити про секс, ніж про гроші. Дуже багато шарів установок, почуттів, через які потрібно проходити, щоб побудувати нормальні стосунки з грошима, адекватні, які будуть приносити задоволення.

Проєкт реалізується за фінансової підтримки Українського культурного фонду

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android
якщо у вас iOS

Коментарi до запису