У розмові — про слабкість Путіна, мобілізаційний ресурс, рекрутинг до «Легіону», довіру суспільства, опозицію та роль «Свободи Росії» у майбутньому без диктатури.
Максиміліан Андронніков: Мобілізаційний ресурс Росії — 25 мільйонів людей. Стільки вони можуть поставити «під рушницю». Теоретично. Питання в тому — чи захочуть ці сотні тисяч чи мільйони вмирати за Путіан?
Середньостатистичному російському мужику, або татарину, башкіру, який в житті себе почуває нормально, повірте, це взагалі не треба. Він хоче зранку йти на роботу, ввечері забирати дитину з садочка, і йому це «СВО» по барабану.
Я останнім часом коли спілкувався з російськими військовополоненими, фактично ні від кого не почув, що «так, я за путіна, за родину, «укронацисти». Це все «бідолаги», які з тюрем, з-під слідства, хтось понабирав неймовірних там кредитів. Але там немає людей ідейно вмотивованих, готових за нього померти.
Читайте також: Ірина Сампан: 6 (НЕ)завершених війн Трампа (ВЛОГ)
Максиміліан Андронніков: Я говорю про операції, які тільки закінчилися вже, не говорю про поточні. Осанні півроку, десь з листопада до червня-липня ми працювали на Запорізькому напрямку. Основна робота була така сама, як і в лінійних підрозділів.
Втримати ділянку фронту, не дати противнику просунутися. Жодної позиції ми не здали, навпаки — відбили деякі позиції, які раніше були кимось втрачені і захоплені противником.
Дивіться також: «Куба»: Військовим слід підняти зарплату, рахувати дні на «нулі» — принизливо
Максиміліан Андронніков: Так, легше. Більше того, ми цілеспрямовано над цим працюємо. Наприклад, на нашій ділянці ми з дронів їм постійно скидали листівки: «Здавайтеся, тут «Легіон», «переходьте у полон, збережіть життя». У нас були ситуації, коли ми дроном виводили, і здавався в полон боєць, якого виводили саме дроном. Це працює потихеньку. Плюс, там у потрошку в російській армії все-таки йдуть розмови. Там взагалі не таке армійське співтовариство, як у нас. У нас всі спілкуються, конкретно у нашому підрозділі — просто як велика родина.
А вони такі самі, як і все російське суспільство. Там немає якоїсь єдності, соціальних груп. Вони максимум по двоє-троє можуть шушукатись там по куточкам. Всі одне одного бояться. Атмосфера страху, паніки, ніхто не може поділитися своїми думками. Це і є ознака неблагополуччя суспільства — усі одне одного бояться.
Дивіться повністю інтерв’ю на Youtube-каналі програми «На лінії вогню»
Громадське радіо потребує вашої допомоги для подальшого існування, і підтримати нас ви можете: