Ілюстративне фото: Дмитро Поліщук/Суспільне
Мар’яна Чорнієвич: Чи шокували вас отримані дані і скільки ви взагалі працювали над цим матеріалом, зважаючи на його обсяги?
Вікторія Коломієць: Ми взяли за відправну точку, що міська влада говорить про те, що в Києві 4-3 тисячі укриттів. Ми розуміли, як припущення, що ця цифра завищена, але ще, звісно, не знали, наскільки. Коли ми почали працювати у цій темі, ми зрозуміли, що вона має багато відгалужень. Люди здебільшого під час повітряної тривоги не ходять в укриття.
Ми почали розбиратися, чому. Чи це далеко, чи вони неякісні, чи вони недостатньо захищені на думку людей. І, відповідно, цей спецпроєкт мав окремі відгалуження про розкрадання коштів і про найдорожчі укриття.
Ми аналізували, наприклад, будинки, у які влучило, куди були прольоти спочатку повномасштабної війни і де загинули люди, зокрема, діти. І скільки часу від цих будинків потрібно було людям для того, щоб прийти в укриття.
І в підсумку, якщо так говорити про ключові цифри, ми вийшли на те, що у цю цифру в 4,3 тисячі входить велика кількість саме приватних укриттів.
25% — це приватні укриття, якими може користуватись обмежене коло людей, наприклад, мешканці житлових комплексів.
Також ми з’ясували, як саме розподіляється кожен вхід у станцію метрополітену, це є окреме укриття. Тобто скільки укриттів є на Контрактовій площі, яка для мене як лабіринт.
Ми хотіли поговорити про це з метрополітеном, але нам, звісно, дуже тактовно пояснили, що це виявляється «службова інформація». Службова інформація, власне, для людей дізнатися, чи безпечним буде їхній простір, де вони ховаються.
Ми отримали від районів інформацію про те, скільки відсотків своїх мешканців вони можуть у своїх укриттях захистити.
Звісно, вони додавали у цей відсоток і найпростіше укриття. Я трохи поясню. Найпростіше укриття — це ось ці підвали, вони законодавчо взагалі не вважаються захисними спорудами цивільного захисту. Тому що законодавчо, це місце, куди ти маєш прийти, якщо там немає інших більш надійних сховищ.
І якщо брати ось ці цифри загальні, скільки укриттів, то в Печерському районі озвучили, що вони можуть захистити 148,2% своїх мешканців. Найменша цифра була в Деснянському районі — 41%.
І, власне, приблизно на такі цифри ми і вийшли, тому що в Печерському ми на свою мапу наносили саме захисні споруди цивільного захисту, там 77 адрес. У Печерському районі їх дійсно найбільше. Найменше ми виявили в Оболонському районі, тому що, знову ж таки, там ось ці незаглиблені станції метрополітену.
Також Святошинський район, тому що там немає окремих захисних споруд. Тобто все, що ми виявили в Святошинському районі — це були три станції метро. А що по якості? В Печерському їх найбільше, але якісно? Так.
Загалом по тих адресах, які ми проаналізували, є 30% обмежено готових укритів або тих, які потребують ремонту. Тобто ми виходимо і так на менше ніж 2% населення може заховатися в цих надійних спорудах, але навіть вони на третину потребують ремонту або вони обмежено готові. Коли ми запитували в районі, що ж таке «обмежено готові», то там пояснювали різними словами про те, що там щось потрібно ще підкоригувати і дуже цікаво, коли це буде зроблено.
Тобто ми говоримо про те, що зараз кінець 2025 року в Києві не так багато захисних споруд загально доступних, тому що є ще захисні споруди цивільного захисту, які належать до підприємств критичної інфраструктури.
Наприклад, ми їх не аналізували, тому що вони не є загальнодоступними. Дійсно ми розуміємо, що тут може бути службова інформація. Але коли ми запитуємо, яке наповнення в укриття, чи є там туалет, дуже важливо, чи є там пандус, зараз дуже багато людей потребують пандуса, і вони не можуть на карті КМДА цього дізнатися.
Тобто, якщо вони опинилися, наприклад, не в своєму районі під час повітряної тривоги, а їм потрібно укриття з пандусом, вони не можуть у карті цього дізнатися. Потрібно йти і вже на місці розбиратися. І от ми це все запитуємо, а нам кажуть, що це службова інформація, ми її не будемо поширювати.
І це дуже прикро.
Слухайте розмову з Вікторією Коломієць повністю у доданому аудіофайлі