Військовослужбовець 56 окремої мотопіхотної Маріупольської бригади Сергій Гнезділов заявив, що іде в СЗЧ до встановлення конкретних термінів військової служби.
За словами Андрія Козінчука, військові преживають сильну втому: фізичну, емоційну, психологічну. Проте питання обговорюють лише в подібних ситуаціях.
«Якщо поглянути на мапу DeepState, то можна побачити, що ситуація змінюється, і не на краще. Це доносять до суспільства тільки у таких крайніх випадках, коли це правопорушення, хоча я його дуже добре розумію. Зараз ми втратили ефективність. Але ми не бачимо жодної програми заміни особового складу. Всі казочки про ротацію, відновлення не відповідають дійсності.
Можливо, люди не усвідомлюють, що далі може бути прорив, і все. У мене щодня запитання до своїх хлопців «Як ми ще тримаємось?». Є ще варіант, коли ти робиш це вже «на автоматі», коли люди не можуть піти назад через відчуття невиконаного обов’язку. З точки зору психології, Сергій програв свою війну. На нього очікує не осуд суспільства, воно й так ніколи нормально не оцінювало, а самоосуд. Мабуть і не йдуть, бо цього не хочуть. Але це щодня великі жертви.
У цій ситуації меседж правильний, але не зовсім правильна форма реалізації. Всі ми маємо кричати, що ми закінчуємося, бо потім знову казатимуть, що генерали чи люди погані. Є поняття «молоде поповнення». Це люди, які приходять з навчальних центрів. Воно зараз 1970-х років народження, молодим його не назвеш. Нам варто щось змінювати, варіантів для цього є дуже багато».
За словами військового психолога, різноманітні відзнаки, медалі, ордени мають значне символічне значення для службовців. Вони можуть допомогти відчути, що військових шанують та знають.
«Людина, яка отримала орден, себе ідентифікує як така, яка зробила щось важливе. Ті нагородні комітети, які зараз є в Офісі президента, в армійських корпусах, не відгукуються на звернення й списки, які до них направляємо. Солдата, який не тікає, залишається хіба поплескати по плечу й подякувати.
Люди, які це підписують — Умєров, Зеленський, Сирський — не знають цих масштабів, у них іншим голова забита, я це чудово розумію. Але принаймні визнати значення військових органом, що є для нас авторитетним, було б добре. Бо суспільство говорить про воїна, солдата, героя, а потрібно звертатися до конкретних Гени, Паші, Оксани й Андрія. Це визнання важливе для військового на нулі, в гаражі, у стабпункті, навіть штабі, якщо людина якісно робить свою роботу.
Коли всі напружені, комунікація теж відбувається на агресивний лад. Ми стараємося запровадити аналіз проведених дій за системою НАТО, але він відбувається точечно. СЗЧ — це не вихід, це мінісуїцид у кар’єрі, але сидіти й терпіти теж не можна. Значить не вистачає діалогу військовослужбовців рядового сержантського складу та керівництва».
Андрій Козінчук стверджує, що заява Сергія Гнезділова не спричинить масових випадків СЗЧ, оскільки вони існували й до цього.
«Кількість людей, які пішли в СЗЧ — це військо, яке могло б обороняти якийсь край, і не Сергій у цьому винний. СЗЧ — це огидна штука, яка карається Кримінальним кодексом. Але якщо у нас це відбувається масово, то у нас є якась системна помилка. Вже й зарплата у людей на передовій пристойна, і форма красива, і народ нас у Facebook любить, значить проблема у ставленні, яке може бути не гідним. Але це не проблема збройних сил, це проблема всієї України. Як у частині начальник кричить на підлеглого, так батько кричить на сина, а це не окей».
Як пояснює Андрій Козінчук, розуміння того, якою є тривалість військової служби, дає свободу планувати своє майбутнє. Натомість невідомість спричиняє емоційне вигорання.
«З точки зору психології, свобода означає можливість дій, значить безпеку й відчуття, що я не перебуваю в полоні, можу вирішувати, чим я займатимусь. Одна з найгірший психотравмуючих подій — це ситуація полону. Якщо ти не знаєш, коли тебе випустять, — це маленька модель полону, якщо не вистачає внутрішньої свободи. Якщо ти не знаєш, коли це все скінчиться, ти більше схильний до емоційного вигорання, а це дуже жахлива штука.
Тому нам важливо мати ці дедлайни, це дуже здорово. Все життя складається з певних дедлайнів та періодичностей. Але для цього потрібно організувати програму мобілізації, запросити людей у військо, підготувати їх, а це знизить політичні дивіденди, бо це політичне рішення. А через це мають гинути люди.
Люди будуть готові, коли будуть залучені. Для цього потрібно популяризувати курси тактичної медицини, стрільби, фізичної підготовки, підготовки. Тоді людина відчуває себе дотичною».
Військовослужбовець 56 окремої мотопіхотної Маріупольської бригади Сергій Гнезділов заявив, що іде в СЗЧ до встановлення конкретних термінів військової служби. Про це він сказав під час дискусії про демобілізацію на «Фестивалі думок».
Нещодавно Верховна рада ухвалила закон, що у певних ситуаціях дозволяє військовим, які пішли у СЗЧ або дезертирство, повернутися до частини без кримінального покарання.