ілюстративне фото
Початкова делегація складалася зі 115 дітей із двох закладів. Понад 40 з них уже повернулися в Україну, а 57 залишаються на території трьох пунктів прийому в Італії.
«Проблемою стало те, що опікуни 34 дітей з цієї групи звернулися до влади та міжнародних організацій, зокрема Управління верховного комісара ООН з питань біженців, із заявами про те, що повернення дітей не буде в їхніх найкращих інтересах.
Там був цілий перелік причин. Суд, переважно, врахував лише одну: що дітей повернуть у державу, в якій триває активна фаза збройного конфлікту. Тому прийняте рішення про призупинення їхнього повернення в Україну. Хоча 25 липня цей же суд виніс рішення про репатріацію дітей, оскільки українські органи влади неодноразово зверталися через консула в Італії щодо повернення дітей в Україну.
Спершу виникло питання, чи може Україна забезпечити безпеку для цих дітей, щодо чого наша країна повідомила, що має для них два заклади: біля кордону з Румунією та на території Кіровоградської області. Думаю, наближеність другого з них до лінії фронту й стала причиною зупинки повернення дітей в Україну».
З іншого боку, зазначає Рашевська, у постанові від червня 2023 року, яка регулює порядок евакуації та повернення з-за кордону, вказується, що повернення відбувається після завершення дії воєнного стану.
«Тому тут справді є питання, до чого такий поспіх. Ми пам’ятаємо історію з дитячим будинком, який у травні 2023 року повернули з Польщі на територію України, і тоді ситуація була кардинально іншою. Тоді приймаюча сторона більше не могла гарантувати для українськиї дітей надання всіх належних послуг, тож потрібно було їх поспіхом повертати. Тут же було підтверджено, що Італія має всі можливості цих дітей розміщувати далі».
За словами юристки, наразі триває робота над тим, щоб дітей взяли під опіку італійські сім’ї.
«Але справа в тому, що це готові зробити й українці, і пріоритет мав би бути наданий громадянам держави, з якої походять діти. З тих дітей, які повернулися до України є ті, які знайшли усиновителів або опікунів».
В італійських медіа також повідомляється, що однією з причин припинення повернення дітей в Україну є те, що частина з них висловили бажання залишитися в Італії. Як пояснює Рашевська, Конвенція ООН про права дитини наполягає на тому, що дитина є суб’єктом, а не об’єктом, і всі ті питання, що стосуються її майбутнього та добробуту, повинні вирішуватись з урахуванням думки дитини.
«І найкращі інтереси дитини певною мірою з нею пов’язані, хоча й не тотожні їй. Тому потрібно вивчати цю обставину, чи не чинили на українських дітей тиск їхні італійські опікуни, адже за свої послуги вони також отримують певні дотації і можуть бути зацікавлені в тому, щоб діти якомога довше залишалися в Італії.
Також ми маємо враховувати, що там діти існують у певній «інформаційній бульбашці». Їм розповідають, що в Україні сьогодні війна, можуть показувати ракетні атаки. Але чи є у такому випадку згода дитини добре поінформованою та з розумінням ситуації, яка буде в тому ж закладі біля кордону з Румунією. Тому потрібно вивчати кожен окремий випадок.
Мене дещо обурило, що італійський суд індивідуально вирішує питання щодо повернення кожної дитини, але вирішив залишити одночасно цілу групу.
Також мене в італійських публікаціях насторожило, що опікуни таких дітей обґрунтовували неможливість їх повернення тим, що воно «може перервати поступовий процес інтеграції». Українські громадяни не можуть бути інтегровані всередині італійського суспільства, тому що це автоматично призводить до того, що вони у майбутньому відмовляться повертатися в Україну. Тут варто віддати належне, суд у своєму рішенні не враховував такий аргумент».
Юристка говорить, що діти мають контакт з українськими представниками, які можуть представляти їхні інтереси.
«У нас доволі добре працюють зовнішні дипломатичні установи, зокрема консульство. І численні прохання про повернення цих дітей в Україну передавалися саме через нього. Консул має право представляти інтереси цих дітей, зокрема у судових установах. Так само, з цими дітьми перебувають вихователі з закладів, з яких їх евакуйовували. Тому люди, яким вони можуть довіряти, пряд з ними є».