Федір Лапій: Це насправді питання національної безпеки. Якщо говорити про сказ, то слід зазначити про відео, яке останніми днями «гуляло» інтернетом. Це відео не свіже, воно досить таки вже старе, і його вже навіть кілька років використовує моя колега, проводячи тренінги, навчання для медичних працівників.
Тобто, це не свіжий випадок, але при тому, що у нас, на превеликий жаль, щороку трапляються випадки скажу, і одразу ми ставимо дорівнює між «випадок сказу» і «смерть». Скільки діагностовано, стільки і померло. Тому що сказ, попри повідомлення у світовій літературі, ми вважаємо 100% смертельна хвороба.
Що стосується вакцинації, або імунопрофілактики, є преекспозиційна або доконтактна профілактика. І післяконтактна профілактика, коли проводиться вона екстрено. Доконтактна профілактика передбачає введення трьох доз вакцин.
Зазвичай вважають, що імунітет після такої триразової вакцинації 3-5 років, але якщо брати практичну сторону — рекомендації, які є на сьогодні від ВООЗ, говорять наступне: якщо до трьох місяців від моменту отримання цієї доконтактної профілактики вас вкусила тварина, і цей укус розпізнається як такий, що може нести ризик зараження вірусом сказу, то тоді до трьох місяців непотрібно робити екстрену профілактику.
А якщо минуло три місяці і один день, тоді потрібно ввести додатково дві дози вакцини, але не треба тоді вводити, наприклад, імуноглобулін.
Якщо говорити про екстрену — післяконтактну, там вводиться п’ять доз вакцини, і залежно від того, яка це категорія укусу, вирішується питання, чи потрібно ще вводити і імуноглобулін.
Як пише Центр громадського здоров’я, на тлі повномасштабної війни багато домашніх і свійських тварин залишилися покинутими на територіях ведення бойових дій. Без належного догляду та вакцинації вони можуть бути потенційними носіями вірусу сказу. Дикі тварини мігрують із небезпечних зон до спокійніших територій.
Також бойові дії значною мірою завадили провести профілактичні заходи у більшості областей України — планові вакцинальні кампанії для домашніх і диких тварин, а також контроль за популяцією безпритульних тварин. Все це створює підвищені ризики для погіршення епідемічної ситуації, повʼязаної зі сказом.
У 2023 році було зареєстровано 1845 звернень через покуси чи обслинення тваринами, хворими на сказ, — це 4,5 випадки на 100 тисяч населення. За оперативними даними, у 2024 році кількість таких звернень зросла до 2427 (5,86 на 100 тисяч населення).
За інформацією обласних Центрів контролю та профілактики хвороб, у 2024 році в Україні зареєстровано два випадки сказу серед дорослих у Дніпропетровській і Харківській областях. У 2023 році зареєстровано один випадок сказу у дорослого у Вінницькій області.
Сказ — це смертельне вірусне захворювання, що вражає центральну нервову систему людини та теплокровних тварин. Захворювання спричинене вірусом родини Rhabdoviridae, роду Lyssavirus.
Інкубаційний період сказу зазвичай становить від 1 до 3 місяців, але може бути від семи днів до понад року, залежно від місця укусу, властивостей вірусу та особливостей імунної системи людини.
Основні симптоми розвиваються після інкубаційного періоду:
Якщо з’явилися симптоми, врятувати людину неможливо, і хворий помирає. Тому надзвичайно важливо почати постконтактну профілактику (ПКП) сказу одразу після контакту з потенційно інфікованою твариною, до появи симптомів. ПКП може передбачати тільки вакцинацію або одночасне введення імуноглобуліну за призначенням лікаря.
Повністю розмову слухайте в аудіофайлі
Громадське радіо потребує вашої допомоги для подальшого існування, і підтримати нас ви можете: