Руслана Кравченко: Чи можете ви розповісти на власних прикладах чи прикладах пацієнтів, які до вас приходили про певні методи лікування ГРВІ у дітей, чи, можливо, у дорослих, які жодним чином не допоможуть вилікувати застуду?
Марина Шакотько: Так, таких прикладів багато, і, якщо чесно, я сама приклад такого лікування колись у далекому дитинстві. Називаю це чимось із розряду «екзикуції» дітей, тому на своїх пацієнтах, звісно, такого вже не практикую. Але хочу сказати, що всі ці методи, які ви зараз перерахували, їх прийнято називати «нетрадиційними методами лікування».
Але якщо так по-чесному подивитись, то це досить таки «традиційні» методи. Вони передаються з покоління в покоління. «Бабуся мене так лікувала, я буду так лікувати своїх дітей, всі вижили, отже все дієво».
Насправді, це абсолютно не дієві, не доказові, не наукові методи. Але вони дійсно якось традиційно прив’язались до нас, і ми ними користуємось. Ну, не ми конкретно, а наші пацієнти. І в своїй практиці я дуже часто бачу і ускладнення і сподівання, які батьки проявляють.
Сподіваються, якщо вони будуть парити ноги, капати часник в ніс, натирати дитину барсучим жиром, то дитина одужає. А дитина не одужує, і у батьків складається думка, що щось іде не так, хвороба тяжка, дитину треба рятувати. І це такий ланцюжок, «порочне коло», як я його називаю, яке варто припинити.
Руслана Кравченко: Якщо говорити про температуру, то також є дуже багато міфів. У кожного якась своя специфіка, як лікувати в дітей температуру.
Якось я сама покупала дитину з температурою, не помітивши, і мені настільки було страшно, що ледве не «до смерті» це може призвести.
Які тут бувають міфи, і що правда тут з усього цього?
Марина Шакотько: Треба запам’ятати, що підвищення температури, лихоманка — захисна реакція. На піку температури гинуть віруси, бактерії, токсини. У нас виробляється інтерферон, який буде допомагати нам боротися з цими самими вірусами і бактеріями.
Тому і ставимось до лихоманки як до захисної реакції. Звичайно, ми на неї реагуємо тоді, коли дитині некомфортно, ми починаємо збивати температуру тоді, коли дитина проявляє дискомфорт.
І якщо ви покупали дитину з температурою, це говорить про те, що дитина себе нормально почувала. І ми можемо і купати дитину з температурою, і навіть виходити на вулицю, якщо у дитини є лихоманка, якщо вона нормально її переносить.
І оце розуміння, що «діти можуть згоріти від температури», «мізки й інші органи поплавляться», і «обов’язково будуть судоми», це великі міфи. Тому що здорова імунно компетентна дитина, тобто про те, якими є більшість — не кажу зараз про вроджені вади з нервовою чи судинною системою, батьки знають про це і там інші підходи.
Якщо ми говоримо про середньостатистичну умовно здорову дитину, то у неї є всі механізми для того, щоб регулювати температуру. Щоб у неї нічого не «поплавилось» і не «згоріло». Так, дитині буде некомфортно, так, ми маємо реагувати на температуру, тому що це «дзвіночок», що в організмі щось відбувається. Але це не про те, щоби безконтрольно, хаотично давати жарознижувальні препарати. Тому що, до речі, передозування жарознижувальними — це те передозування, із яким найчастіше зустрічаються педіатри.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
Громадське радіо потребує вашої допомоги для подальшого існування, і підтримати нас ви можете: