Лілія «Троя». Фото: Марʼяна Чорнієвич, Громадське радіо
У 2022 році Троя виступала за звільнення Маріупольського гарнізону. Її чоловік, якого зараз вважають зниклим безвісти, у складі тоді ще полку «Азов» воював в окупованому Маріуполі, був на «Азовсталі». Тоді Троя доєдналася до Асоціації родин захисників «Азовсталі», організовувала з нею акції на підтримку Маріупольського гарнізону, боролася за звільнення захисників.
«Ми робили все можливе на той момент. Але я розуміла, що мені цього недостатньо, я хотіла робити більше. Тому я для себе ухвалила зважене рішення приєднатися до Сил оборони й вступити до лав НГУ», — каже Троя.
Військова каже, що вибір упав на бригаду «Азов», адже її чоловік також служив у складі цього формування.
У цивільному житті Троя була аналітикинею, працювала віддалено, мала «спокійний, розмірений рух життя».
Читайте також: «Людям не вистачає розуміння війни» — боєць 47 ОМБр про проблему рекрутингу в армію
Після приєднання до «Азову» Трої запропонували приєднатися до спецпідрозділу НГУ «Омега». Там є загін безпілотних систем. Власне, там наша героїня познайомилася із безпілотниками й дізналася, наскільки вони зараз важливі у війні.
Уже після цього Троя приєдналася до підрозділу безпілотних систем спецпризначення НГУ «Тайфун». Там вона є начальницею цивільно-військового співробітництва загону.
Троя пояснює, що цивільно-військове співробітництво охоплює багато аспектів роботи. А насамперед це про комунікацію між людьми, про «вибудування мостів» між цивільними та військовими.
«Ми забезпечуємо просвітницьку діяльність серед цивільного населення в районі проведення бойових дій, там, де вони проживають. Ми забезпечуємо і гуманітарну підтримку, і, якщо потрібно, медичну підтримку цивільного населення. Також ми обов’язково підтримуємо контакт, щоб розуміти настрої цивільного населення на певній ділянці, де працює наш військовий підрозділ. Тому що важливо володіти ситуацією, обставинами — що собі думають цивільні люди. Це треба для того, щоби правильно будувати комунікацію», — розповідає Троя.
Військова каже: враховуючи, що «Тайфун» — це новостворений підрозділ, напрям цивільно-військового співробітництва працює й в інших сферах. До прикладу, над забезпеченням підрозділу необхідною матеріально-технічною базою. Для цього взаємодіють з громадськими організаціями, представниками територіальних громад, місцевої влади.
«Але, звичайно, зі свого боку ми також хочемо надавати цивільному населенню допомогу. І все ж таки пропонуємо якісь свої, наприклад, курси з мінної безпеки, захисту від дронів. Ми зараз працюємо над цим також, тому що це насправді дуже важливо», — підкреслює військова.
Читайте також: «Перший етап перемоги — єднання, як 24 лютого» — військовий 3 ОШБр
Троя каже, що, однозначно, під час роботи буває важко. Команда працює багато, з ранку до ночі, адже треба закривати багато питань.
«Але я думала про це. І я точно впевнена, що якби повернутися в той час, коли я ухвалила рішення долучитися до лав Національної гвардії України, то я б не змінила свій вибір», — каже Троя.
У цьому контексті Троя каже, що є позитивна тенденція залучення жінок на військову службу. До прикладу, підрозділ «Тайфун» також намагається забезпечити умови, за яких жінки б відчували себе на одному рівні з чоловіками.
Але водночас військова чує думку від жінок про те, що вони б охочіше йшли на службу, якби були її визначені терміни.
Нагадаємо, військовослужбовець 56 окремої мотопіхотної Маріупольської бригади Сергій Гнезділов заявив, що іде в СЗЧ (самовільне залишення військової частини) до встановлення конкретних термінів військової служби.
Водночас народна депутатка Соломія Бобровська каже, що «держава не може собі дозволити демобілізацію зараз», адже мобілізаційні ресурси все ще недостатні. Вона також сказала про те, що «в Раді лежить 2-3 законопроєкти про демобілізацію».
Уже 9 жовтня Гнезділова затримали, а 10 жовтня йому оголосили підозру. Військовому інкримінують дезертирство в бойовій обстановці, йому загрожує від п’яти до дванадцяти років в’язниці.
11 жовтня дня Гнезділова обрали запобіжний захід — перебування під вартою на 60 діб на гауптвахті. Таке рішення ухвалив Печерський райсуд Києва.
На суд прийшли знайомі Гнезділова та жінки військовослужбовців, які закликали до встановлення чітких термінів служби. Вони тримали плакати з відповідними гаслами: «Терміни служби — це право на життя», «Він пішов у СЗЧ, бо влада не чує запит від військових». Низка людей зголосилися взяти Гнезділова на поруки.
Сам військовослужбовець стверджував, що готовий повернутися до служби, але лише після подання відповідного законопроєкту про чіткі терміни служби. В інакшому разі готовий до голодування для привернення уваги до проблеми демобілізації.