Ілюстративне зображення з відкритих джерел
На думку експерта з кібербезпеки Костянтина Корсуна, операція з підриву пейджерів — унікальний випадок в історії спецслужб. Його новизна полягає в тому, що класичні давно відомі технології перегріву акумулятора поєднали з уже сучасними нетрадиційними підходами.
«Цей кейс унікальний, і він точно ввійде в підручники історії спецслужб. Коли з використанням і традиційної розвідки, і агентурної розвідки — це традиційно. А от елемент новизни полягає в тому, що давно відомі технології перегріву акумулятора, наприклад, посилання команд чи кодів творчо поєднали з сучасними нетрадиційними підходами, — ділиться Костянтин Корсун.
За словами експерта з кібербезпеки, найбільш ймовірна версія — Ізраїль отримав доступ чи до виробництва, чи до шляху поставки пейджерів. Оскільки шлях займає тривалий час, спецслужби могли використати кілька годин затримки, аби вбудувати в пейджери вибухівку.
«Поділюся тим, що мені вважається найбільш вірогідним. Це, скоріш за все ізраїльтяни отримали доступ або до виробництва, або до шляху поставки. Тобто партія пейджерів 5 тисяч штук їде мабуть кілька днів і морем, і потягами. Десь вона могла на кілька годин затриматися.
Можливо, їх дійсно отримали на етапі виробництва або транспортування і туди вбудували вибухівку, і вже покращили відомі до того технології швидкого перегрівання акумулятора. Який сам служив детонатором, або там ще якийсь був мікродетонатор, який він активував. Технологія дуже непомітної кількості вибухівки, 10-15 грамів, але вона дає дуже потужний ефект», — розповідає Костянтин Корсун.
Експерт з кібербезпеки пояснює тезу ABC news про те, що операція планувалася 15 років. За його словами, такий термін можна використати або для створення підставних фірм, або для вербування співробітників існуючих фірм. Можливою є й версія про корупцію. Проте із цим терміном не працюватиме теорія про доступ до виробництва — такі моделі пристроїв перестали випускати ще 10 років тому. Ймовірним щодо доступу до виробництва є термін у кілька місяців чи років, тому що Ізраїль чітко знав моделі, якими користувалися бойовики «Хезболли».
15 років — це час, який міг бути використаний для розбудови агентурної мережі.
«Стосовно 15 років, то, ймовірно, йдеться про створення підставних фірм або вербування співробітників існуючих фірм. Або цікава версія про те, що, можливо, на корупції зіграли. Запропонували чи замовникам, чи постачальникам: «Ось, у нас точно такі пейджери, але на 20-25% дешевше. Давайте ви їх продасте за повну ціну, а ми гроші поділимо». Цікава теорія, але це історія про пейджери.
Наступного дня почали вибухати зовсім інші девайси, радіостанції, наприклад, радіоприймачі. Тут уже теорія про доступ до виробництва не працює, тому що, наприклад, виробник радіостанції заявив, що таку модель вони перестали випускати 10 років тому. І батареї до них також 10 років тому перестали випускати.
Тому у випадку вибуху різноманітних електронних засобів і радіотехнічних засобів тут скоріше йдеться про акумулятори до них. Також це історія, можливо, кілька місяців або кілька років, тому що ізраїльцям вдалося на серійне виробництво поставити ось такі підробні акумулятори, які точно так виглядали, як і справжні, але містили в собі кілька грамів також вибухівки. І тут 15 років не працює, тому що ізраїльтяни точно знали детально, якими типами, моделями пристроїв користуються бойовики «Хезболли»», — пояснює Костянтин Корсун.
У мережі поширювалася й така версія, що «Хезболла» самі заклали вибухівку в пейджери — для їх самоліквідації. Проте як пояснює експерт із кібербезпеки, така версія є малоймовірною. Пейджери — пристрої, у разі захоплення з яких неможливо взяти якусь корисну інформацію. Тож така теорія є сумнівною.
«Ця версія не виключена. Але виникає питання: для чого? Вони перейшли на цю застарілу технологію 25-річної давнини, скоріш за все, тому що там немає передавальної антени. Якщо немає передавальної антени — неможливо визначити геолокацію користувача. Ізраїльтяни просто не бачать. Ну і що, ну будуть там збережені повідомлення? Ну захоплять там ізраїльтяни когось із цим пейджером. Вони дуже мало інформації побачать у пейджері. СМС-ки, грубо кажучи. Координати складно передавати, зображення неможливо. Тільки короткий простий текст. Я не бачу особливого резону роздавати своїм «співробітникам» пейджери з вибухівкою. Ризик великий, що вона вибухне. «Хезболла» не дуже «специ» в сучасних технологіях. Це неспівставні ризики. Сумнівна логіка», — розповідає Костян Корсун.