В Україні парламент хронічно сприймається негативно: лише 10-20% громадян мають до нього довіру. Водночас більше половини українців вважають, що у парламенті є принаймні одна фракція, яка працює на користь Україні.
За результатами дослідження Київського міжнародного інституту соціології, 36% українців вважають, що діяльність фракції «Європейська солідарність» йде на користь України. У той же час, 40% громадян відповіли, що діяльність «Європейської солідарності» скоріше перешкоджає розвитку держави. Діяльність фракції «Голос» позитивно оцінюють 29% українців, фракції «Батьківщина» 25%, а фракції «Слуга народу» — 18%. Також 15% українців позитивно оцінюють діяльність депутатської групи «Платформа за життя та мир».
Показник щодо діяльності фракції «скоріше перешкоджає розвитку держави» є вищим у кожному із варіантів, порівняно з показником «скоріше йде на користь України». Це є індикатором того, що суспільство має запит на нові політичні сили й об’єднання, як пояснює Антон Грушецький.
Також у суспільстві є й відсоток людей, які не бажали відповідати на опитування:
«Насправді відсоток достатньо невеликий. Залежно від політичної сили, це може бути 10-15%. Це скоріше відображає низьку поінформованість про діяльність, а не небажання відповідати. Багатьом українцям набридла політика. Особливо зараз вони сприймають її як третьорядне на тлі війни і потреби досягти успіху. Але навіть мимоволі залучений в усі суспільно-політичні процеси, і навіть мимоволі у тебе формується певна думка. Я можу сказати, що українці, попри всі складнощі сьогодення і невизначеність майбутнього, все одно хочуть ділитися своїми думками. Вони хочуть, щоб їх почули. Хтось висловлює думку в соціальних медіа. Але опитування — це також метод, де ми вислуховуємо людей і про те що вони хочуть розказати… Часто навіть сумно чути деякі конструкції, як люди пояснюють ситуацію. Але, з іншого боку, ми повинні чути різні голоси для того, щоб розуміти. Є такий вислів як «голос народу — голос Бога», Vox рopuli, Vox Dei. Багато хто думає, що громадська думка — це залізний закон, але це не зовсім так. Але її потрібно враховувати. Якщо є певні думки, треба їх не заглушувати, не ігнорувати, а розуміти їх джерела, і далі працювати з цим», — розповів Антон Грушецький.
Щодо українців за кордоном виконавчий директор КМІС розповів, що значна їх частина вже не сильно прискіпливо стежить за ситуацією в Україні. Тобто відбувається процес інтеграції цих людей у інше середовище.
Також експерт додав, що, в основному, українці беруть інформацію про діяльність парламенту та фракцій з соціальних медіа:
«Після вторгнення 70-80% українців, у першу чергу, отримують політичну інформацію з Telegram-каналів або You-Tube-каналів. У цих джерелах люди отримують інформацію часто новинну, часто емоційні міркування. Вони впливають на сприйняття органів влади в Україні».
Читайте також: У виборчій істерії дуже багато бенефіціарів — політолог
Виконавчий директор Київського міжнародного інституту соціології зазначив, що низька довіра до парламенту не трансформується у суспільстві у вимогу виборів. Це означає, що для людей ні парламент, ні президент не втратили легітимність. Пріоритетом є успіх у війні, тож люди не виявляють бажання витрачати кошти на вибори.
Близько 60-65% людей наразі проти проведення виборів. Водночас 25-30% усе ж ствердують, що вибори можна провести. Проте це є, здебільшого, емоційною критикою сьогодення:
«Тому що коли ми цих людей розпитуємо в деталях, а як ви собі уявляєте вибори з точки зору безпеки, або з точки зору можливості взяти участь в них військовослужбовцям, волонтерам, люди усвідомлюють і кажуть, що я розумію, я просто не долюблю Верховну Раду», — розповідає Антон Грушецький.
За інформацією експерта, більше 70% українців хочуть, щоб у державі був сильний парламент. Проте цей орган завжди піддається сильній критиці, хоча у критичні періоди саме він відігравав важливу роль в історії України, зазначає соціолог.
Читайте також: Нардепи від забороненої ОПЗЖ дедалі частіше підтримують важливі для влади закони
Більше 70% українців вважають, що парламент має бути або найсильнішим органом, який призначає президента, прем’єра, або при сильному президенті парламент має бути еквівалентно сильним. Тобто може блокувати призначення міністрів, схвалювати уряд чи відправляти у відставку.
«Тобто є це розуміння, що ми повинні розбудовувати демократичну систему, де парламент відіграє одну з важливих ролей. І є сподівання, що, можливо, в наступній ітерації, ми отримаємо кращий парламент за своїм складом, ніж ми маємо зараз», — підкреслив Антон Грушецький.
Як читати й слухати Громадське радіо на тимчасово окупованих територіях — інструкція
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі