За словами Петра Андрющенка, активність росіян останнім часом знизилася. Але не варто забувати про ще один напрямок — Вугледар. Він хвилює.
«Якщо дивитися вище Вугледару, то у нас там досі точаться бої на Курахівському напрямі. Це верхня межа Вугледарської конгломерації. З Мар’янки росіяни не змогли пройти до Вугледару. Отримали там відсіч. Тепер сунуться трохи в бік Курахового. У них є задум повторити Авдіївський наступ з Вугледару. Якщо спускатися з Курахового і підійматися з Розівки, то Вугледар рано чи пізно опиняється в лещатах. Ми змушені приймати не дуже зручні для нас рішення».
Росіянам Вугледар потрібен у більш-менш цілому стані з погляду логістики і залізничного вузла. Вважає Петро Андрющенко.
«Тому там немає таких агресивних дій. Там є заради чого хоч трохи зберігати ґрунт. Тому цілком можливо, що це переміщення — це накопичення сил на підготовку. Ми думаємо, що вони почнуть наступати саме тут, а не битися, наприклад, за Роботине. Але росіяни — це росіяни. Важко сказати як вони діятимуть».
Маріуполем переміщаються автівки з людською силою. Техніка.
«Це підрозділи на нових автівках. Люди, слов’янської зовнішності, тобто їх позбирали по російській території Росії. Вони рухаються вже сформованими підрозділами. Явно не з лінії фронту. Тобто десь їх тренували на території Росії, сформували підрозділ і перекидають в бік Запорізької області.
Ми не дуже часто таке бачимо. Здебільшого до нас завозять сволоту, яка тренується, готується, їх доукомплектовують, переформовують. А потім перекидають. А тут прямо з території Росії іде колона. Це сотні людей, які складаються в тисячі. Треба розуміти, що наша територія — це не їхня кінцева зупинка. Наші люди бачать, рахують, оцінюють. Але повної картинки можуть не знати. Але можемо робити висновки, що варто нам дивитися на Запоріжжя. Щось там може відбуватися. Тому треба це враховувати та бути готовим до можливого переміщення в більш безпечні місця».
Слухайте також: «Моє море, ти бачило так багато болю за ці роки»: листи окупованому Півдню
Петро Андрющенко розповідає, що весь наш південь вздовж Азовського моря без електрики систематично.
«Там горіли трансформаторні будки. Спека. Пройшов смерч і добив те, що до того не було добито. Там величезні проблеми. Скрізь веєрні відключення. Зі світлом там погано. А що робить окупаційна влада? Нічого, як завжди. Кажуть, що все під контролем. Не думаю, що до кінця літа ситуація якось налагодиться. Її не може бути».
Петро Андрющенко розповідає, що батьки відправляють дітей до таборів. Окупанти цим користуються.
«Таборів навколо міста дуже багато. У тому числі й таборів «Юнармії». Минулі роки вони скромно займалися мілітаризацією молоді. А цього року вже ніхто не ховається. Росіяни активно проводять звичайну мілітарну підготовку молоді. Там все по-справжньому. І зброя справжня, не дерев’яні автомати.
Найстрашніше — вони тягають наших дітей на територію РФ у всілякі табори. Це окрема програма Львової-Бєлової. Це ще страшніше за ці пробіжки з автоматами. Там пропаганда працює дуже активно. Діти звідти повертаються іншими».
Читайте також: У Севастополі триває безпрецедентне промивання мізків за допомогою «Юнармії» — аналітик КримSOS
Нагадаємо, 17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт Володимира Путіна і Марії Львової-Бєлової, уповноваженої з прав дітей при президентові РФ. Причиною цього стала депортація українських дітей на територію Росії, зокрема, для їх подальшого всиновлення. Відтоді розслідування цих злочинів продовжується, у ньому беруть участь українські та міжнародні органи.
Катерина Рашевська каже, що потрібно підтвердити висунуті обвинувачення. Тоді Путін і Львова-Бєлова зі статусу «підозрювані» перейдуть у статус «звинувачені». Правозахисниця стверджує, що, в такому разі їхні репутаційні та політичні втрати будуть значно вагомішими та відчутнішими.
Радниця з адвокації Української мережі за права дитини Анастасія Степула в етері Громадського радіо розповідала, що депортовані українські діти зазнають психологічного, фізичного та сексуального насильства.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі