За її словами, Україну як пострадянську країну доречніше порівнювати з сусідніми пострадянськими країнами: «Протягом усіх років незалежності України, кількість операцій штучного переривання вагітності постійно зменшувався. Ми стали краще жити, щоби контролювати та планувати народження дітей. Свою роль зіграло урізноманітнення ринку контрацепції — тепер не тільки від чоловіка залежить контрацепція. Також змінився ринок медичної допомоги — сьогодні переривання вагітності є безпечним з медичної точки зору». Розмову продовжуємо темою політичного значення можливості контролювати жіноче тіло. Чому українські депутати весь час намагаються заборонити українським жінкам аборти? На думку Людмили Малес, це «моральна паніка»: «Вона роздмухується зацікавленими особами та інституціями. Контролювати жіноче тіло вони прагнуть для ствердження своєї влади».
Тема контрацепції безпосередньо пов’язана з темою штучного переривання вагітності. Згідно із даними МОЗ, у 2013 році зафіксовано 91 877 аборт, а в 2014 — 70 694 тисяч таких операцій. Це підрахунки по усіх медичних закладах, включно з приватними. Тобто включають і ті послуги, які надавалися іноземкам, які прибули в Україну зробити операцію із штучного переривання вагітності у медичному закладі, яка заборонена у їхніх країнах.
Тетяна Шептицька: Ці цифри, на скільки ця статистика корелюється зі статистикою в країнах Європейського Союзу?
Людмила Малес: Все пізнається в порівнянні. Тут треба порівнювати не лише в просторі, а і в часі. Україну, як пострадянську країну доречніше порівнювати з нашими сусідками, з якими мали спільну країну, відтак була і спільна політика, і поведінка громадян була дуже схожа. Є приємна новина, що ми, у всякому разі, виглядаємо краще нашої північно-східної сусідки, хоча ще пару років тому ми були на одному рівні.
Ірина Славінська: А у відсотках, щоб розуміти, це високі цифри, чи не дуже?
Людмила Малес: Для того нам потрібно порівнювати тенденцію в середині самої країни. Якщо я скажу, що це в 10 разів менше, ніж в кінці радянського союзу , то ми побачимо, що протягом усіх років незалежності кількість абортів неухильно зменшувалася. Чим далі тим ця тенденція зменшується.
Тетяна Шептицька: Я перепрошую. На ринок масово зайшли контрацептиви?
Людмила Малес: Так. Інформація стала доступною, культура людей піднялася в цьому аспекті. Як би не звучало дивно, але ми почали жити краще. Люди можуть планувати собі дітей, домовлятись зі своїми партнерами, коли і як будуть народжувати. Все це безумовно дуже вплинуло. Ще важливий аспект, що змінився рівень медичної допомоги. Адже про те, чим лякають нас, ті картинки, які нам показують — це зараз взагалі не актуально і не відповідає дійсності. Нині переривання вагітності, що добровільно, що за медичними показниками, здійснюються дуже бережними технологіями. Є так зване, безпечне переривання, як його називають медики, яке просто фармацевтичне і нічим не відрізняється від менструації.
Ірина Славінська: Про які причини зменшення кількості абортів ми ще не згадали?
Людмила Малес: Слід ще раз згадати про контрацепцію, тим більш, що сьогодні є нагода. Урізноманітнення контрацепції, де не лише від чоловіка вона залежить, як це було в старі часи, але і жінка може таким чином планувати своє життя і розпоряджатись своїм тілом. Це дійсно дуже потужний крок вперед. Більш того, один із видів контрацепції, який називається екстрена контрацепція — це по суті один із тих варіантів, коли ми можемо запобігти небажаній вагітності вже після статевого акту.
Тетяна Шептицька: Виходить так, жінка отримала більше свободи, як розпоряджатися своїм тілом і своїм здоров’ям. У мене тоді дещо провокативне питання, а чи не відчувають чоловіки відповідні якісь загрози і небезпеки в такій ситуації і тому намагаються достатньо потужно останніми часами заборонити аборти в Україні?
Ірина Славінська: Мабуть варто уточнити, що не всі чоловіки, а народні депутати. Я не можу не пригадати жодного скликання українського парламенту, де не було б любителя написати законопроект про заборону абортів. Найостанніший такий прецедент стався з нардепом Мосійчуком, нині ми знаємо, яка його доля.
Людмила Малес: Я б це назвала звичайнісінькою моральною панікою , яка здмухується зацікавленими особами, інституціями задля того, щоб зменшити свободу жінки і контролювати її. Ця моральна паніка точнісінько відповідає тому прикладу, який ми мали, так звана боротьба за «двуязичіє» . Так само, маніпулювання фактами, апеляція до людей, яких це не стосується, але апеляція до моральних цінностей і небажання вирішувати ситуацію.