Громадське радіо
Політики звинувачують один одного в корупції. Перший заступник голови Служби безпеки України, начальник Головного управління з питань боротьби з корупцією СБУ Віктор Трепак підтвердив, що подав у відставку у зв’язку з неможливістю ведення ефективної боротьби з корупцією, тоді, коли генеральним прокурором є Віктор Шокін. Водночас Президент України запевнив, що «запрягали довго, але їхати будемо швидко». А результат першого етапу боротьби влади з корупцією — «нові закони, нові інституції, нові люди».
Чи дійсно в Україні відбувається боротьба з корупцією чи це є лише імітація таких дій, — з’ясовували разом з гостем студії — експертом антикорупційної групи «Реанімаційний пакет реформ» Олександром Лємєновим.
В студії — журналісти Дмитро Тузов та Ольга Бабчук.
Дмитро Тузов: Чи насправді зараз відбувається антикорупційна діяльність на найвищих поверхах української влади?
Олександр Лємєнов: На мою думку, створенню антикорупційних органів ми повинні завдячувати експертам, журналістам, громадському сектору, а не величезному бажанню пана Шокіна або пана Грицака, чи інших керівників правоохоронних органів.
Дмитро Тузов: Процес йде всупереч?
Олександр Лємєнов: Так.
Ольга Бабчук: А цей процес взагалі йде чи він гальмується? Коли запрацює антикорупційне бюро?
Олександр Лємєнов: Я думаю, що тут треба почати з того, як формувалося Національне антикорупційне бюро, як формувалося і які проблеми є у Національного агентства із запобігання корупції, там де безпосередньо знаходиться людина від Прем’єр-міністра — Роман Греба. Він всіма силами впирався, щоб НАЗК не запрацювала так, як вона мала запрацювати. Якби не вони, ми могли б мати перші здобутки у цій сфері на початку 2016 року. Але безпосередня робота Національного агентства із запобігання корупції розпочнеться не раніше літа 2016 року. Воно не може працювати без спеціального антикорупційного прокурора. Для цього потрібно, щоб був призначений антикорупційний прокурор, а цей процес, в свою чергу, був блокований. Але він був блокований не Президентом Петром Порошенком, а безпосередньо Віктором Шокіним.
Вся ситуація, яка розгортається навколо Віталія Каська, його підтримка громадськістю, є індикатором того, що щось в системі антикорупційних органів робиться не так, як треба.
Дмитро Тузов: Справа з «діамантовими прокурорами» теж не рухається? Тут ще і досі діє механізм «кругової поруки»?
Олександр Лємєнов: Безумовно, він діє. Без цієї «кругової поруки» система одразу почне руйнуватися і ми матимемо нормальне життя. А справа «діамантових прокурорів» є лакмусовим папірцем того, як влада хоче притягувати до відповідальності повністю корумпованих чиновників. Це кричущий випадок, коли ці прокурори були зловлені на хабарництві, а до справи були причетні наркотики та діаманти. До речі, це не просто діаманти, походження яких не можуть з’ясувати. Ці діаманти були речовим доказом у кримінальній справі.
Ольга Бабчук: Влада грається з вогнем, а градус суспільного невдоволення доходить до кипіння. За результатом опитування, проведеного на початку року, рівень корупції у державних органах не змінився або погіршився. Так стверджують керівники українського бізнесу.
Дмитро Тузов: Але це можуть бути також і емоції через відсутність результатів у гучних справах?
Олександр Лємєнов: Погоджуюся з вами. По-перше, влада багато обіцяла і нічого не зробила. По-друге, дійсно, зашкалюють емоції. Але я б, на місці влади, боявся не того, що народ повстане, бо для цього має пройти ще певний проміжок часу, а припинення фінансування країни певними міжнародними інституціями. Наслідком цього може бути реванш «Опозиційного блоку» та їх сателітів, це повністю змінить політичну кон’юнктуру країни і це буде розворот в сторону Росії.
Дмитро Тузов: Ви згадували про Каська. Чи можливо зараз створити в країні команду, яка б не керувалася меркантильними інтересами?
Олександр Лємєнов: Я не буду говорити про Віталія Каська, про нього вже досить багато почуто і побачено. І його повністю підтримує Центр протидії корупції. Це є одна з ключових антикорупційних громадських організацій. Я хотів би зазначити про середню ланку професіоналів, які знаходяться в прокуратурі, зокрема, міста Києва, у Генпрокуратурі та інших органах. Я впевнений, що серед них є нормальні і незаангажовані молоді люди, які бажають жити в європейській країні і отримувати нормальну заробітну плату. Якщо прокурор, наприклад, Кіровоградської області, отримує зарплату у 3500 гривень. Як він може на ці гроші прожити сам, не кажучи вже про утримання сім’ї. А у нього постійно є зваба отримати, наприклад, тисячу доларів за відкриття або закриття кримінальної справи. Рівень зарплат треба піднімати до конкурентного рівня.