У Сирії триває війна, до ЄС щодня прибуває декілька тисяч біженців. Вже є заява Дональда Туска про потребу захищати кордони ЄС. Також є дискусії про потребу відновити контроль між національними кордонами країн ЄС. Як це вплине на Шенгенську зону, українців і свободу їхнього пересування, — з’ясовували у програмі «На свіжу голову».
На включенні зі студією були директор європейських програм «Інтерньюз-Україна» Володимир Єрмоленко та журналістка «Громадського телебачення» Ангеліна Карякіна.
Ірина Славінська: Чи багато біженців із Сирії у Євросоюзі. Можливо, є вже оновлені цифри. Чи справді є ризик закриття кордонів між країнами всередині Євросоюзу?
Володимир Єрмоленко: Справді, їхня кількість збільшується, але ми маємо розуміти, що є така ілюзія в Україні, що більшість цих біженців йдуть в ЄС. Але на справді, більшість біженців із Сирії і Іраку не в країнах-сусідах Сирії і Іраку, десь 8 млн біженців загалом з Сирії, тобто для країни 17-20 млн людей це багато і ми маємо розуміти масштаби війни.
В Сирії загинуло вже понад 300 тисяч людей, там іде війна майже по всій країні і взагалі далі дуже складно говорити про існування цієї країни, як Сирії так і Іраку. Звичайно, коли у вас 8 млн біженців з країни — це величезна катастрофа. У них кілька сотень біженців йдуть до ЄС, вони перетинають море між Туреччиною і Грецією і йдуть через Балкани, через Угорщину в Німеччину.
Тому зараз дивна ситуація, коли опираються прийняттю цих біженців здебільшого східноєвропейські країни. Це Угорщина, Словаччина, Чехія і Румунія. І це створює великі проблеми солідарності між країнами ЄС , тому що таке враження, що східноєвропейські країни вважають, що солідарність можлива тільки для них. Тому що коли вони входили до ЄС, то їм усі були щось винні , а от коли треба взяти цей тягар і розділити між іншими країнами, виявляється, що вони не готові це робити.
Ірина Славінська: Можна згадати скільки східноєвропейців після вступу в ЄС переїжджали у західнішу Європу на ті самі заробітки чи на постійну роботу. І тут справді є такий брак солідарності, про який слушно згадано? Чим аргументують відмову приймати біженців у своїх країнах?
Володимир Єрмоленко: Нещодавно на засіданні міністрів внутрішніх справ ЄС оті чотири країни, які я називав, вони голосували проти прийому біженців. Особливо в Чехії, Угорщині і Словаччині іде нахил в бік правої ідеології. Якщо ми говоримо про Угорщину, то там дискусії відбуваються між правими і ультраправими. Аргументи ось такі: Угорщина для угорців і ми не будемо пускати інших. І це велика проблема. Це країни, які у якісь колективній свідомості близькі до Росії, тобто в кожній з цих країн є певна частина істеблішменту, який симпатизує Росії. У Чехії це президент і його антураж, в Словаччині це прем’єр-міністр і його антураж, а в Угорщині це майже весь політичний пласт.
Ірина Славінська: Чи ця політична ситуація може вплинути на українців: на отримання шенгенських віз чи пересування всередині ЄС тощо.
Володимир Єрмоленко: Офіційно в ЄС постійно наголошують, що це ніяк не вплине на рівні найвищих осіб. Була заява Жан-Клода Юнкера під час його річного виступу в Європарламенті, він чітко сказав, що вони прагнуть безвізового режиму з Україною. Але зараз йде суто технічний процес нашої перевірки чи готові ми до безвізового режиму. Скоріше, перевірка завершиться позитивно, або в кінці цього року чи на початку наступного. Але треба розуміти, що рішення потім буде ухвалюватися міністрами внутрішніх справ країн ЄС . Сядуть 28 людей, які керують внутрішніми стравами, в тому числі й міністри внутрішніх справ Угорщини, Чехії, Греції, Кіпру і т. д. І вони будуть ухвалювати рішення. Тобто не можна сказати, що оцей технічний звіт Єврокомісії буде остаточний. Все одно рішення будуть ухвалювати держави-члени ЄС. Тому тут може бути все. І треба розуміти, що всяка криза з біженцями в Європі не грає нам на руку.
Але є одна річ, проти якої я хотів би застерегти українське суспільство. В Україні теж популярні ксенофобські настрої проти брудних сирійців і брудних арабів, яких не можна пускати. Ми маємо зрозуміти одну річ, що за безвізовий режим з Україною в Європі виступають люди центристських і лівоцентристських поглядів, тобто люди, які виступають за універсальну солідарність. І якщо ці люди раптом бачать, що українське суспільство вимагає солідарності для себе, але саме не здатне на якість навіть елементарні думки щодо солідарності до інших, нам одразу скажуть: а чому ми маємо давати безвізовий режим для людей, які не виступають за права для біженців.