Чи є життя без трудової книжки?

В студії «На свіжу голову» — Марія Балабанова, фрілансерка з багаторічним досвідом. Говоримо про страхи та соціальну захищеність фріленсерів. Також до розмови телефоном долучається Сергій Марченко, директор з розвитку сайту Work.ua. На його думку, фрілансери можуть бути соціально захищеними, якщо самі того захочуть: «Якщо фрілансер платить податки — то він захищений». Також, за словами експерта, частка фрілансу збільшуватиметься, хоча повністю традиційну повну зайнятість не замінить.

Тетяна Шептицька: Скажіть будь ласка, а що ж вас не задовольняло в традиційній офісній роботі з трудовою книжкою, щоденною занятістю, що ви наважились піти у фріланс?

Марія Балабанова: Власне те, що треба кожен день ходити до офісу, їхати туди десь годину, а ще й сидіти там цілий день. Може мені зручніше працювати вночі, наприклад, то я можу просидіти весь день в офісі і майже нічого не зробити. Задоволення від такої праці ніякого, а так я можу розпланувати свій день, так як мені більше сподобається.

Ірина Славінська: Доречи, цікаво, що офіси великих компаній, наприклад Google чи Facebook вони вже передбачають можливість вільної зайнятості, можливості працювати вночі, чи не з 9 ранку, а з 11. Працедавці мабуть відчувають цей недолік офісної роботи з 9 до 18 і пробують проводити роботу над помилками.

Тетяна Шептицька: Це доволі непогано, бо японські дослідження говорять про те, що розпочинати робочий день в режимі, о дев’ятій ранку шкідливо для здоров’я. А фрілансер може собі спокійно дозволити починати робочий день навіть о другій годині. Маріє, а який от характер повинен мати фрілансер?

Марія Балабанова: Скоріше самоконтроль. Треба розпланувати свій день так, щоб все встигнути до дедлайнів.

Тетяна Шептицька: А фрілансеру в умовах теперішнього ринку легко знайти роботу?

Марія Балабанова: Досить легко, мене навіть дивує, коли питають, як знайти якусь таку роботу.

Тетяна Шептицька: Пане Сергію, скажіть будь ласка, як убезпечити фрілансерів від якихось негараздів?

Сергій Марченко: Якщо фрілансер працює легально, він може працювати як приватний підприємець. Якщо він працює як приватний підприємець, то він платить податки і він захищений.

Ірина Славінська: А хто йому лікарняний платить?

Сергій Марченко: З лікарняним тяжче. Я маю на увазі, що коли приватний підприємець платить податки, то він буде отримувати пенсію. Якась захищеність соціальна є. Одним з мінусів роботи фрілансом є менша стабільність, ніж на звичайній роботі. Проте плюсів у фрілансі набагато більше і люди, які ним займаються, вони не просто працюють, а отримують задоволення від життя.

Тетяна Шептицька: А які б ще плюси ви назвали в роботі фрілансера?

Сергій Марченко: Фрілансери дуже часто дуже мобільні люди. Вони можуть працювати де завгодно, бо не прив’язані до одної локації. Зараз у світі тренд відмови від однієї локації, Україна в цьому плані досить консервативна країна. Ми любимо жити в одному будинку, ходити все життя на одну роботу, але світ так не живе. Фрілансери, це дуже часто творчі люди: це дизайнери, програмісти. Фрілансерам мабуть цікавіше жити, ніж звичайним людям.

Тетяна Шептицька: А от в такому контексті, питання до вас, як до спеціаліста ринку праці, наскільки можна говорити про те, що фрілансери — це майбутнє ринку праці?

Сергій Марченко: Однозначно фріланс не витіснить звичне нам працевлаштування, коли людина ходить на якусь роботу фіксований час. Але фріланс буде збільшуватися. Нові технології, вони дозволяють фрілансу розвиватися.

Тетяна Шептицька: Пані Марія, ми говорили про позитиви, але ж у фрілансерів є якісь і страхи?

Марія Балабанова: Найбільший страх — недобросовісні роботодавці, які можуть замовити величезний проект, та потім не сплатити за це.

Ірина Славінська: А є способи себе убезпечити?

Марія Балабанова: Частіше за все, це просто попросити аванс, якщо людина сплатить хоч якісь гроші, то це вже якась гарантія того, що вона сплатить все інше. Залишається на власний розсуд дивитися на то, що це за людина і, що вона замовляє.