Потужні інтернет-магазини в Європі та Америці перебувають поза конкуренцією через те, що мають просту і ефективну систему обміну та повернення товарів. Наші інтернет-магазини можуть стати такими ж, якщо їм у цьому допоможуть споживачі, — переконана Тетяна Шальман, голова правління київської організації Союзу споживачів України. Водночас експерт наголосила на тому, що саме споживачі несуть основну відповідальність щодо дотримання законів у цій сфері. Інтренет-магазини почнуть берегти наш час і гроші лише після того, як споживачі привчать їх до контролю і відповідальності
Роман Матис, ініціатор спільноти «И так поймут» наголосив, що коли бізнес реагує позитивно на скарги і проблеми споживача, то такий бізнес можемо називати відповідальним. І саме з такими людьми варто мати справу.
Ольга Бабчук: Проблем в сфері багато?
Тетяна Шальман: Так багато. Прекрасно, що ми приймаємо закони, але за всю історію України, скільки разів приїжджали до нас європейські експерти, вони зауважували, починаючи з кінця 90-х. Вони казали, що у нас непогана законодавча база. Вони навіть не один раз відмічали, що закон про захист прав споживачів один з унікальніших серед європейських країн. Але це ще не означає, що прийняття чергового закону ми швидко вміємо виконувати. Біда ж України не в тому, що нам не вистачає законів. У нас є хороша нормативна законодавча база. Інша справа, що ні продавці, ні покупці його не знають і не дотримуються його вимог.
Євгенія Гончарук: А що таке найболючіше?
Тетяна Шальман: Коли ми купуємо у стаціонарних магазинах, здавалося, що всі закони підпорядковані, і то виникають проблеми з поверненням товару. Радіти, що більш менш нормована буде база продажу через інтернет-магазин ще застерігатимуть певно не один рік. Не купуйте в тому інтернет-магазині, на якому ви не бачите чітко вказаної юридичної адреси. Не просто e-mail і все, а чітко вказана юридична адреса. Передзвоніть обов’язково і уточніть, чи то справді той діючий офіс, а не якісь автовідповідач. Інтернет-магазини зобов’язані мати склади.
Якщо споживач телефонує і просить забрати товар, то магазин зобов’язаний приїхати і забрати товар. Споживач зобов’язаний зберігати його 60 днів з моменту звернення. Якщо 60 днів продавець так і не забрав цей товар, то товар переходить у безоплатне користування споживача. Спробуйте потім з того споживача забрати гроші, потрібно буде звертатися до суду. Тут знов виникає проблема, до якого суду ви можете звернутися, якщо ви замовляючи товар в інтернет-магазині не звернули увагу, є там юридична адреса, чи немає. На кого до суду подавати?
Повинна бути не просто юридична адреса, а ім’я директора. Ви ж маєте потім на чиєсь ім’я писати заяву? Закон це прекрасно, інша справа, що ми довірливі. Ми завжди кажемо, що ось закордоном. Справді, закордоном, наприклад, в США є інтернет сайт, на якому всі замовляють. А все тому, що у нього дуже проста система обміну товарів.
Ольга Бабчук: Романе, ваша історія, такої боротьби з великими інтернет-магазинами, в соцмережах відстежувалась досить ретельно, було багато повідомлень. Для вас основне питання було не питання якості послуг, йшлося про мову спілкування. Чим вас обурило і яким чином вам вдалося наполягти на своєму і свої права споживача україномовного відстояти перед інтернет магазином?
Роман Матис: Я б не сказав, що нас не цікавила якість надання послуг, бо одним з пунктів було те, що відповідальний бізнес, котрий готовий до серйозної конкуренції, котрий готовий слухати споживача, в жодному випадку не дозволить собі дискримінувати собі споживача за мовною ознакою.
Навіть, якщо так склалося, що якісь інтернет-магазин не подумавши про україномовних споживачів, після наших звернень і прохань виконати виправлення проблеми, він реагує позитивно, то такий бізнес ми можемо характеризувати, як відповідальний. З такими людьми є сенс мати справу, навіть у випадку недобросовісної доставки чи зіпсованого товару, ми можемо розраховувати на те, що компанія аналогічно відповідально поставиться до ситуації і відреагує так, як потрібно реагувати у здоровому конкурентному середовищі.
Компанії які на наші звернення реагують агресивно, або просто ігнорують такі звернення і тільки обіцяють і нічого не роблять. Компанія готова на все, аби не робити те, що зручно споживачу.