Контрабанда розкладає нашу армію, її можна і потрібно спинити, — Костанчук

Така невідповідність деморалізує армію. Командир штурмової групи батальйону «Донбас», керівник ГО учасників АТО «Справедливість» Тарас Костанчук впевнений, що в України є всі ресурси для подолання контрабанди, але вони не використовуються, бо незаконні перевезення кришуються на високому рівні. «Ми повинні боротися не з автомобілями, які їдуть, а з тими, хто їх пропускає на самому вищому шаблі. Військові генерали, митні генерали повинні це зробити, але не роблять. Отже система працює таким чином, що пропускають навмисно, і хтось в цьому зацікавлений», — вважає Тарас Костанчук.

Дмитро Тузов: СБУ затримало черговий контрабандний конвой. З іншого боку це показує, наскільки сильні зв’язки в України: окупували частину території, але під страхом розстрілів все одно везуть товари звідти. Бачимо, що зв’язки ці не розірвані навіть сепаратистами. Що зараз потрібно робити? Боротись чи намагатись легалізувати?

Тарас Костанчук: Контрабанда не може бути позитивною. Якщо це контрабанда, її треба припинити. Кажуть, що неможливо припинити — я в це не вірю. У нас зараз не йдуть активні бойові дії, є маса підрозділів — батальйони Національної гвардії, ЗСУ, які звільнились від своєї роботі як військові. Абсолютна брехня, що не можна перекрити контрабанду. Її можна перекрити людей вистачає. Якщо ми тримали кордон, не пропускаючи диверсійні групи, чому ми не можемо зупинити конвой автомобілів?

Катерина Луцька: Очивидно, можемо, але задіяні, можливо, в цьому військові? 

Тарас Костанчук: Не можливо, а точно. Ми повинні боротися не з автомобілями, які їдуть, а з тими, хто їх пропускає на самому вищому шаблі. Військові генерали, митні генерали повинні це зробити, але не роблять. Отже система працює таким чином, що пропускають навмисно і хтось в цьому зацікавлений. Контрабанду можна зупинити. Треба просто прибрати тих, хто її кришує. А потім покарати безпосередньо виконавців, які ведуть ці автомобілі.

Катерина Луцька: Звичайно, що люди хочуть їсти, і продукти, мабуть, треба поставляти на окуповану територію?

Тарас Костанчук: У нас єдина держава, це наші громадяни, які знаходяться на тимчасово окупованих ворогом територіях. Ми повинні щось туди постачати: їжу, ліки, воду. Ми не говоримо про контрабанду. Ми повинні робити так, щоб це туди поступало. Чому це повинен робити хтось контрабандним шляхом і наживатися на цьому. Це створює соціальну напругу, тому що хлопці не хочуть бути контрабандистами, а їм в наказному порядку кажуть: не чіпати, пропустити. Я через тиждень чую від своїх хлопців про те, що зупинили і приїжджав комбриг і в наказному порядку каже, щоб пропустили. А хлопці лютують.

Дмитро Тузов: А ці комбриги залишаються на своїх посадах.

Тарас Костанчук :Це означає, що не на їхньому рівні це працює. Їх кришують ще вище.

Дмитро Тузов: Чи можна фіскальними методами заохочення побороти корупцію і  контрабанду?

Тарас Костанчук: Безперечно, ні. Ми же не можемо розвивати контрабанду, щоб робити її вигідною. Це парадокс. Те, що якусь частину конфіскованих грошей пускати в економіку, розвивати митницю — це можливо. Але заохочувати тим, що піймали, віддавати 50%… 

Знаєте, що почнеться? Почнуть ввозити якийсь товар неліквідний, оцінувати його в якусь суму, 50% собі забирати. Почнуть придумувати, як з цього ще заробляти. Як з НДС. Товару немає, а НДС повертаємо. Треба просто карати. При тому – публічно і відкрито зняти з постів, засудити саме за кришування контрабанди. Потім зняти з постів комбригів і тих, хто нижче стояли, і природньо – зупинити контрабандистів. Конфіскувати остаточно автомобілі і товар, пустити їх по вітру. Зупиниться на цьому контрабанда.

Катерина Луцька: Ще наприкінці вересня військовий прокурор Анатолій Матіос заявив, що контрабанда скоротилися на лінії зіткнення: раніше затримували 168 автомобілів, потім до 10, а тепер — 2–3 на добу. Про що може свідчити така заява? І насправді, скільки зараз затримують автомобілів?

Тарас Костанчук: Не про що вона не свідчить. Я не знаю взагалі, нащо військовий прокурор Матіос про щось доповідає. Всі і так знають, що там відбувається. Це не його повноваження — сидіти і розповідати. Хай би він краще розслідував іловайську трагедію, а не розказував про те, що Російська Федерація в ній винна. Я би послухав. А про контрабанду нехай би митники доповідали, наскільки вона скоротилася і наскільки є прогрес.

Якщо навіть один автомобіль вантажний проходить, то це не гелікоптер і не літак, який непомітно пролітає. Це значить, що він через блок-пости проїжджає, йому дають зелене світло. А це означає, що з цього автомобіля гроші потекли нагору. А один автомобіль — це буває десятки тисяч доларів відкату. Тому якщо він каже: один–два, то це 20–30 на день і я впевнений, що це тільки на одному пункті якомусь. Це замилювання очей.

Дмитро Тузов: А чи можливі якісь аналогії із тим, що відбувається із Кримом. Тобто всі спостерігали, як йшли потоки товарів, зрештою люди зорганізувалися, вийшли, перекрили дорогу і сказали, що так далі робити неможна.

Тарас Костанчук: Я вам по секрету скажу, що це зробили попри те, що влада не хотіла це робити. Самі активні кримські татари, а потім ще добровольці. Перемовини йшли кілька місяців. Коли безапеляційно сказали, що все одно перекриють, тоді влада сказала: добре. Це приклад того, що можливо все перекрити, і не треба для цього багато зусиль. Нічого для цього не треба.

Дмитро Тузов: А як постачати товари першої необхідності, що не було голоду на окупований територіях? Це мають бути якісь місії «Червоного хреста»?

Тарас Костанчук: Інколи ми чуємо, що терористи не пропустили гуманітарній конвой якійсь. Тобто з Росії із задоволенням все ганяють, тому що там зброя постачається, а звідси для того, щоб не створювати позитивний імідж України, яка постачає своїм людям якісь ліки — вони не пропускають. Але це треба вже домовлятися.

У кінці кінців ми можемо і повністю перекрити. Вони почнуть страждати, створиться тиск соціальний, почнуть вимагати. І щось треба буде робити цим «керівникам «ДНР». Але тільки офіційним чином питати, які нагальні потреби, постачати, що необхідно. Бо люди не повинні там страждати. Зараз їде гуманітарна допомога з України офіційна.

Дмитро Тузов: Георгій Тука, керівник Військово-цивільної адміністрації Луганської області, на своєму призначенні президентом України теж заявляв, що одне з його завдань — припинити контрабанду. Загалом він справляє враження по-хорошому нарваної людини, яка прийшла з Майдану, дуже багато зробила для армії як волонтер. Тобто місцева влада, маючи ресурс, з цим боротися не може, скоріше за все?

Тарас Костанчук: Місцева влада не може віддавати накази військовим на місцях. Георгій Тука як раз той приклад, коли потрібно добровольцям віддати владу. Я маю на увазі не тільки тих, хто воював, але і волонтерам. Тим, хто добровільно стали на захист країни. Георгій Тука людина, дійсно, на 100% віддана своїй справі. Це приклад того, що це можна робити, і як це потрібно робити.

Катерина Луцька: Ви говорили, що і військові, і добровольці на місцях всі включені в систему. Чи можливо є якась гаряча лінія, за якою можна телефонувати і казати, що на блок-пості змусили пропустити таку машину.

Тарас Костанчук: Солдати до цього не схильні. Їм сказали, вони зробили. Але поселяють у хлопців зневіру: нащо телефонувати і розказувати, якщо все одно вони будуть їздити.

Дмитро Тузов: А якщо мова йде про великі грошу, то чи існує загроза вербовки наших командирів представниками ФСБ, оскільки вони отримують гроші, зав’язуються контакти, очевидно, йдуть перемовини? Відбуваються контакти, які зав’язані на грошах і бізнесі.

Тарас Костанчук: Пряма вербовка — це інша справа. Було кілька випадків. Це не просто співпраця з ворогом, це колабораціонізм саме по контрабанді. Я знаю випадок, коли приїхав командир бригади, телефонував у «ДНР», казав, що зараз піде вантаж, вантаж пішов в наказному порядку його пропустили. Це доведено до керівництва, розбираються з цим. 

Катерина Луцька: Як можна вирішити цю проблему?

Тарас Костанчук: Боротися із системою зверху. Зрозуміло, що треба перекрити всі канали. Це елементарно робиться. Але потім треба показати відкрито і прозоро, що покарання тих, хто зверху кришує, неминуче. Інакше ніяк.