«Мені важко назвати Верховну Раду парламентом», — Ігор Когут

Зрештою зачекати на вході до Верховної Ради, але обрали варіант шоу. В Польщі чи Британії правоохоронці принесли б повістку додому чи в кабінет.

Справжній парламент — це представники суспільства, які мають узгоджували інтереси різних груп суспільства. У Верховній Раді не так. Президенти намагаються тиснути на народних депутатів, буквально проти кують необхідні рішення. Інтереси меншості дуже зрідка враховуються. 

У Верховній Раді є міжфракційне група із вихідців з Майдану «ЄвроОптимісти». Вони пробують домовлятися, але поки це не зразок, а прообраз парламентаризму в Україні.

Наталя Соколенко:  Поява міліції на Погоджувальній Раді це що? Шоу чи намагання покарати винних?

Ігор Когут: Питання депутатського імунітету це є активно дебатоване у нас питання і набуло нездорового популістичного характеру. Якщо народний депутат був спійманий на місці вчиненого злочину, тоді міляція може бути. Якщо вважати Погоджувальну Раду, чи засідання Верховної Ради місцем злочину…

Парламент не потрібно на стільки опускати до плінтусу, він і так в суспільній думці опущений, але ж ми обираємо цих людей і даємо їм мандат довіри. Якщо ми знаємо, що там є кримінальний бекгрануд, якщо прокуратура має докази, то треба робити все за законом.

Ірина Соломко: Пан Новінській взагалі на Погоджувальну Раду не ходив, і тому поява міліції, там де його і немає бути це такий елемент шоу?

Ігор Когут: Звичайно. У нього є кабінет, у нього є помічники, у нього є якісь громадські приймальні, бізнес офіси. Це шоу. Але треба зрозуміти, що це гра на суспільних нездорових очікувань. Краще не обирати таких людей, чим чекати, як їх показово ведуть до суду. Це вже відповідальність і виборців, а не тільки міліції і парламенту. Якщо ми не дивилися за кого голосуємо, то нащо кричати, що обираємо котів в мішку.

Мені до сих пір важко називати Верховну Раду України парламентом. Парламент це місце де представники громади представляють суспільство. Жодне парламентське рішення не може бути рішенням більшості, має бути представлені і меншості і ті, хто поза парламентом. Вони не мають диктувати волю решті.