Фото: Reuters
Україні не вдасться закачати у підземні газові сховища потрібної кількості газу для проведення опалювального періоду. Про це заявив Міністр енергетики та вугільної промисловості Володимир Демчишин. Хто відповідальний за цю ситуацію: влада чи російська сторона? Ситуацію коментував експерт з енергетичних питань Михайло Гончар.
Євгенія Гончарук: Заява міністра, яка свідчить про неможливість накопичити потрібні обсяги газу, є приводом для хвилювання? Що спричинило таку нестачу?
Михайло Гончар: Думаю, що міністру не варто було б драматизувати цю ситуацію.
Євген Павлюковський: А вона драматична чи ні?
Михайло Гончар: Вона не є драматичною. Звісно, ніхто не знає наскільки холодною буде зима. Цілком зрозумілі нервування з цього приводу. Але якщо ми вдамося до цифр і зробимо певний порівняльний аналіз, то прийдемо до висновку, що обсяг газу, який сьогодні знаходиться у газосховищах, перебуває в статистичних межах. Як це було протягом останніх 10 років. Були роки, коли обсяги газу були меншими. Співвідношення закачаного газу, транзиту та споживання у 2007-2011 роках були значно меншими. Тут треба розуміти одну важливу річ. Коли говорять, що 17 мільярдів кубів — мало, треба брати до уваги той факт, що зараз в Україні немає тих обсягів споживання і транзиту, які були 5 років тому. Тому у нас немає необхідності набивати газосховища під зав’язку. Я думаю, що того обсягу, який є, і який з’явиться найближчими днями, буде достатній. Але якщо станеться якась надзвичайна ситуація, то тут і «Газпром» не допоможе ні нам, ні Європі. У 2012 році, коли була надзвичайна ситуація, просто співпали температурні екстремуми у Східній і у Західній Європі. «Газпром» тоді виявився безпорадним. Він не зміг забезпечити газом всіх своїх споживачів. У нього просто не було можливості видобути більше газу і продати.
Євген Павлюковський: Тобто докуповувати газ у Росії на якихось не дуже вигідних для нас умовах не доведеться?
Михайло Гончар: Це залежить від політичної директиви, яка буде стосуватися закупівель з російського напрямку. Згідно з Мінськими домовленостями, кредитні гроші від європейської сторони надходять регулярно, тому очевидно, що «Нафтогаз» робитиме ці закупівлі. «Нафтогаз» зробив «Газпрому» відповідну передоплату, зараз йде закачка відповідного обсягу газу.
Євгенія Гончарук: Чи вдасться поповнювати існуючі запаси газу з інших джерел.
Михайло Гончар: Не треба думати, що які тільки почався опалювальний сезон, зі сховищ почнуть щось викачувати, і тільки цей газ ми використовуємо. Використовується газ внутрішнього видобутку, використовується газ, що імпортується в прямому режимі. Це відбувається незалежно від напрямку: російського чи європейського. І тільки в рамках необхідності, піднімається газ з газосховищ. В даному випадку мова йде про те, що газ з підземних газосховищ буде використовуватися максимально ощадливо. А використовуватися будуть постачання по реверсу і імпорт від «Газпрому». Це все є звичайна практика.
Євгенія Гончарук: Газ для потреба населення береться переважно з внутрішніх ресурсів. Хто може найбільше постраждати у разі дефіциту газу взимку?
Михайло Гончар: Якщо трапиться аномальна ситуація взимку, то постраждають всі. У нас немає такого, що по окремих трубах йде газ внутрішнього видобутку, а по інших — закуплений. Газотранспортна система, тому і називається системою, у ній знаходиться газ з усіх трьох джерел надходження одночасно. Поки в системі є тиск, все буде нормально. Ситуація може змінитися тільки в тому випадку, якщо російська сторона захоче знову вдатися до шантажу і все перекрити.
Євген Павлюковський: Кількість газу у газотранспортінй системі жорстко контролюється і як саме?
Михайло Гончар: Заміри обсягів газу здійснюються чітко. Можна зайти на сайт «Нафтогазу» чи «Укртрансгазу», або на сайт Європейської бізнес асоціації, де в режимі онлайн відображаються дані про кількість закачаного та відкачаного газу з газосховищ. Ця інформація, перед тим, як потрапити на сайт, проходить відповідну процедуру верифікації. Україна — єдина з країн-не членів Європейського союзу, чиї дані про кількість газу у газосховищах відображаються на цьому європейському ресурсі. Якщо хтось не довіряє національним джерелам, можна довіряти європейським.