Тетяна Маломуж, народна артистка України, очільниця тріо бандуристок Українського радіо каже, що часто виступала і в Українському культурному центрі на Арбаті, і бувала в Бібліотеці української літератури, де зібрана українська класика, історична література. Українська громада Москви дорожить цією збіркою, бо вона для них має певне ностальгійне значення. Мистецькі акції, які відбувались у цьому приміщенні мали велике гуманітарне значення для українців, вони підтримували їхні зв’язки з рідною культурою. Водночас, гостя вказує на те, що й Шевченкові слова «Кохайтесь, чорноброві, та не з москалями» теперішня російська влада може трактувати як екстремістські, тому не виключає, що й «Кобзар» можна по-абсурдному вилучати із бібліотеки. Каже, що доброю є реакція Міністерства закордонних справ на обшуки у Бібліотеці української літератури в Москві, що тепер ще має багато працювати Мінкульт, аби культурні зв’язки між народами не страждали від політичних ситуацій. Вона вірить у те, що в середовищі російської інтелігенції є багато прихильників тієї Росії, яку розбудовував Борис Нємцов, тому нова Росія постане вже незабаром.
Водночас, Віктор Кіржов, Співголова регіональної організації «Українці Москви», відповідальний секретар Українського Конгресу Росії, у телефонному коментарі наголошує на пасивності МЗС України, за якої сталась його депортація з Москви два тижні тому. Він вважає, що це був перший сигнал репресій проти українців в Москві, які тепер можуть продовжитись масовими видвореннями наших співвітчизників. Але це також є і ознакою безсилля російської влади у нівелюванні національної ідентичності українців в Росії. Каже, що українські організації вже давно входять до переліку небажаних організацій в Росії. Наголошує на тому, що в українську громаду вже давно «засилались» росіянами провокатори, які під патріотичними гаслами працювали проти самої громади, розхитували її зсередини. Вважає, що МЗС має активніше захищати своїх громадян.
Друга тема розмови 11 річчя НМПУ. Незалежна медіа-профспілка і її лідер — це незалежні журналісти, які і в часи Євромайдану не сиділи на дивані, а робили репортажі, писали статті, часто ризикуючи власним життям. А починалась спілка в часи президентства Леоніда Кучми, коли з»явилось таке явище як темники. Тоді активні журналісти повстали проти цензури і об»єднались у спілку. Наш час позначився несподіваними воєнним обставинами, а це – новий досвід для журналістів. Багато їх їздило в Крим, в зону АТО, тому медіа-спілка одразу ж почала навчання, тренінги з безпеки і правил поведінки в умовах надзвичайних ситуацій. Міжнародна федерація журналістів , членом якої є Незалежна медіа-спілка, допомогла у організації цих навчань, їх здійснювали шість тренерів.
Водночас, журналісти мають розуміти межу між дозволеним для оприлюднення в ефірі матеріалом і сенсаціями, які можуть виказувати військові таємниці. Такі навчання теж проводились. Відзначає, що є багато журналістів, яких просто призвали до Збройних сил України і вони несуть службу як громадяни своєї країни.
На запитання слухача, чому мало журналістів були присутні на відзначенні трагедії в Сандормоху, гість відповідає, що журналістів також треба інформувати про події, які відбуваються.
На запитання, чи зникла цензура в ЗМІ разом з Януковичем, чи вона проявляється в якихось нових формах, гість каже при Януковичі була централізована цензура, що цементувала вертикаль влади. Бо олігархи, які є власниками медіа, намагалися жити з владою мирно, тому на конфлікт не наражались. Нині такої концентрації влади немає, з»явилась конкуренція і в полі медіа. Але є цензура власників, тому журналісти більше залежні від них. Олігархи то конфліктують з Президентом, то дружать з Президентом, а це позначається на контенті підконтрольних медіа. Але поява конкуренції — явище позитивне, тому що велика кількість різних поглядів на одне й те саме явище чи подію в суспільстві, дає можливість скласти свій власний погляд і думку.