Україна остаточно вирішила брати участь у пісенному конкурсі Євробачення. Про це вчора заявив генеральний директор Національної телекомпаніх України Зураб Аласанія на прес-конференції, присвяченій громадському мовленню у Києві. До цього у вересні 2014 року НТКУ заявляла, що вирішили відмовитися від участі в цьому конкурсі на користь якнайшвидшого впровадження громадського мовлення.
Євгенія Гончарук: Часто говорять про те, що нам це нічого не коштує, зірки самі беруть кредити і знаходять гроші у спонсорів. Але все це стосується фінального конкурсу, а не відбіркових турів.
Євген Павлюковський: Вчора гендиректор НТКУ наголосив, що зараз проводиться відбір учасників у контексті важкої ситуації в країні. Але в минулому році повідомлялося, що Україна відмовляється від цьогорічного конкурсу.
«Перед НТКУ зараз стоїть найважливіше завдання за всю історію нашої держави – перехід на суспільне мовлення. Ця місія збігла з дуже складним етапом у житті держави. Нестабільна економічна ситуація, агресія зі Сходу та інше. Всі ці процесу змушують НТКУ зосередити свою увагу — якнайшвидшій побудові суспільного мовлення. НТКУ відмовляється прийняла рішення не брати участь у пісенному конкурсі «Євробачення -2015».
Читаючи це, я не зовсім розумію, що змінилося у нас в країні з перерахованих чинників. В нас лишилася російська агресія і ще не створено суспільне мовлення, але «Євробачення» ми все одно проводимо.
На зв’язку зі студією музикознавець, музичний критик і експерт музичного ринку Юрко Зелений.
Євгенія Гончарук: Як ви ставитеся до «Євробачення»?
Юрко Зелений: До Євробачення я особисто ставлюся відверто негативно. І я неодноразово висловлював з цього приводу свою думку. Це є пересічний конкурсом, який українським митцям і виконавцям нічого не дає в плані виходу на міжнародні ринки. Часто згадують в контексті «Євробачення» приклади АББИ або Селін Діон, що для них це був хороший стартовий майданчик. Колись це дійсно був хороший стартовий майданчик, але це були 70-ті роки. Тоді було значно менше телеканалів і технології просування виконавців теж змінилися. Велике значення має всемержжя. Є приклади гуртів, які «вистрибнули» просто завдяки якомусь дотепному відео у всемережжі.
Євгенія Гончарук: як бути з мільйонами, які дивляться цей конкурс і саме євро бачення часто використовують, як майданчик для якихось заяв? Україна рідно демонструвала на «Євробаченні» і свій меседж.
Юрко Зелений: Те, що там хтось десь про Україну почує, він через хвилину забуде. В цьому полягає ефект Євробачення. Назвіть мені хоча б одного українського виконавця, який вистрибнув у той чи інший спосіб на Євробаченні і продовжує далі тримати міжнародну планку, концертує на Заході. В Україні це їм дало якийсь бонус і додатковий розголос, але вони мали ім’я і до цього. Для Руслани, наприклад, це був лише один щабель її особистого і добре прописаного бізнес-плану, для своєї розкрути всередині України. По-друге, все це байки, що вона десь там активно концертувала на Заході. Вона брала участь у якихось третьосортних телепрограмах в Німеччині. Там до цього ставляться, як до клоунади. Я працював на Євробаченні у Німеччині, жив там рік і ніхто там Руслану не знає.
Євгенія Гончарук: А як же ж Верка Серючка, та Ані Лорак, які зайняли у свій час другі місця?
Юрко Зелений: Все вірно. Але ніхто з цих виконавців закордоном не просунувся. Ані Лорак і Тіна Кароль мали імя і до «Євробачення» і після. Ні для кого з них «Євробачення» не послугували майданчиком для старту. Це є суто політичний конкурс. Він задумувався у 50-ті роки, як суто політичне дійство, як єдина «розважалівка», яка буде поєднувати глядачів країні, які сьогодні становлять європейську унію. Цей конкурс не пісенний, це така собі клоунада. Там йде живий спів, але не йде живий звук.
Якщо ми говоримо, що треба представляти Україну, треба зробити шведську модель, коли низка гравців шоу-бізнеса створюють спілку, яка присуває місцевих шведських виконавців за межі Швеції. І тоді ми маємо Гардіганс, Роксет, які відомі у Європі та США і є величезним ринком збуту.
Євген Павлюковський: Чи доцільно створювати аналогічні конкурси на вітчизняному рівні і чи потрібно це саме зараз?
Юрко Зелений: Це слушна думка, нам потрібно не стільки «Євробачення», скільки поширювати і пропагувати сучасну українську співочу сцену у самій Україні. Запитайте будь якого україномовного виконавця і вони не дадуть збрехати, що їхня частка виступів на Лівобережжі суттєво нижча, ніж на Західній і Центральній Україні. Українські виконавці не пропагувалися в Криму, ні в районах «лугандонії». Там все було зв’язано суто на московському шоу-бізнесовому ринку.
Євгенія Гончарук: Це має бути якась державна політика чи че маємо ми самі активізуватися і спонсори мають розуміти необхідність?
Юрко Зелений: Я дуже скептично ставлюся до будь якої державної програми і підтримки. Держава просто повинна створити умови, щоб і спонсорам і іншим коштодавцями було вигідно створювати дійства. Зав’язані на українському співочому слові. Наприклад, якщо він дає коштів, він має податкові знижки чи пільги Механізмів є багато, вони давно в світі відточені і перевірені.