Пенсіонери — вирішальна виборча сили у нашому суспільстві, — політпсихолог

За даними обласних представників комітету виборців у виборах взяли участь переважно люди похилого віку. У Києві змогли проголосувати тільки 2 переселенців. Водночас багатьох вразив результат голосування.

Ситуацію коментує політичний психолог Вадим Васютинський.

Євген Павлюковський: Особисто у мене теж склалося враження, що люди, які беруть агітки, поглиблено цікавляться кандидатами переважно мають вік за 40 років. А що каже статистика?

Вадим Васютинський: Наскільки я знаю, соціологічна статистика, якої не було на цих виборах, каже, що принипової різниці між літніми людьми і молоддю на виборах немає. Молодь трішки менш активна, але не настілкьи, щоб про це говорити. Тут є дуже просте пояснення — серед населення України люди похилого віку становлять більше 43 відсотків, а молодь до 30 років — 28 відсотків.

Євген Павлюковський: Тобто є суто статистичне пояснення?

Вадим Васютинський: У нас основна маса громадян — люди похилого віку. Вони вирішують долю держави.

Євген Павлюковський: Але ж вся політична реклама у нас розрахована на молоде покоління: нове життя, світле майбутнє?

Вадим Васютинський: Зараз цього вже менше. У 90-х роках всі політичні сили зверталися до психологів і питали чим привабити молодь. А їм пояснювали, що треба працювати на пенсіонерів, якщо вони хочуть просто збільшити відсоток. Пенсіонери — вирішальна виборча сили у нашому суспільстві. Молодіжний аспект є помилковим, він не приносить результатів. Але те, що старші люди вирішують майбутнє теперішньої молоді — прикро. Такою є доля всіх націй, які вимирають. Ми сьогодні є нацією, що вимирає, у нас літніх людей стає все більше. 

Євген Павлюковський: Але європейські нації теж стикаються з цією проблемою?

Євгенія Гончарук: Чому багато молодих людей проігнорували голосування на цих місцевих виборах?

Вадим Васютинський: Коли ви говорите про своїх знайомих, то це не є надійна вибірка для соціології. Серед моїх знайомих теж є люди, від яких я не сподівався, що вони не підуть на вибори. Тут можна назвати 5-7 причин. Місцеві вибори психологічно не мають значення, як загальнодержавні. У нас централізована політична система. У нас набагато більше залежить від того, що видасть Президент, ухвалить Верховна рада чи Кабмін, а не від того, що ухвалить сільський голова. Багато говорять про децентралізацію, але ніхто не поспішає ділитися владою. Але в демократичних країнах все навпаки. Місцеві вибори мають більше значення. Там люди йдуть і знають, за що вони голосують і кого обирають. Але у Західних країнах більш стабільна політична система.

Другий момент, характерний для Центральної України — розчарування. Воно схоже на те, яке було після Помаранчевої революції.

Євген Павлюковський: Але кажуть, що глибше розчарування.

Вадим Васютинський: Але і майдан був інший, жорсткіший і глибший. А вдруге розчаруватися — набагато гірше. Головна причина таких наслідків, це те, що немає явних наслідків, на які ми розраховували.

Немає реформ. Є лише імітація.

Євгенія Гончарук:  Чи різняться електоральні вподобання в різних регіонах України?

Вадим Васютинський: Вони в чомусь різні, але в чомусь схожі. Різними є загально цивілізаційні орієнтації. Умовно їх можна назвати проукраїнськими і проросійськими. Але більшість антиукраїнських симпатій ми втратили з тимчасовим відходом Криму і Донбасу. На вільній території, як показує статистика, залишається до 15 відсотків проросійсько налаштованих громадян.

Євген Павлюковський: А всі інші — нейтральні. Кажуть, що проукраїнських там теж не багато лишилося?

Вадим Васютинський:  Дивлячись, що вважати проукраїнським. На Донбасі переважає млява проукраїнська позиція, але вони дуже не люблять київську владу.

Відомо, що на вибори йдуть краще ті регіони, які мають більш чітку політичну позицію. У попередніх виборах більш активно йшли голосувати виборці на Заході і на Сході. На цих виборах Захід теж йшов голосувати активно, а на Сході було зруйновано монополію Партії регіонів. Свої їх розчарували, а нової альтернативи у них немає. Голосувати за київських ставлеників вони не дуже хочуть.