Україна наполягає, щоб Росія скасувала рішення про можливість використання російських військ закордоном. Чи загрожує, Україні дозвіл РФ на використання її збройних сил за кордоном, – з’ясовували з у програмі «На свіжу голову» з директором агентства моделювання ситуацій Віталієм Бала.
«Проблема України, напевне, полягає в тому, що до цього часу ми не спромоглися самі свій порядок денний для себе сформувати, як з середини, так і ззовні. І друге, я це називаю «хибни понятійний ряд», — Президент виступав на Генасамблеї ООН, сказав, що Росія — окупант і веде війну проти України. Вони (Росія- ред.) приймає рішення стосовно Сирії. Як ми можемо вплинути на них, що вони відмінили чи не приймали таке рішення. Дипломатичний сигнал мав бути трохи інший. Треба було звернутися до світової спільноти і сказати, що ми говоримо, що вони є агресором і є відповідне рішення. Не до Росіє треба звертатися, а в ООН апелювати, або до НАТО», — розповів Віталій Бала.
Євген Павлюковський: Чи варто Україні боятися рішення Ради Федерації РФ про використання військ закордоном. Чи якщо їй було б потрібно, вона могла красивим одноголосним рішенням проголосувати окремий документ стосовно України?
Віталій Бала: Проблема України, напевне, полягає в тому, що до цього часу ми не спромоглися самі свій порядок денний для себе сформувати, як з середини, так і ззовні. І друге, я це називаю «хибний понятійний ряд», — президент виступав на Генасамблеї ООН, сказав, що Росія — окупант і веде війну проти України. Вони (Росія- ред.) приймає рішення стосовно Сирії. Як ми можемо вплинути на них, що вони відмінили чи не приймали таке рішення.
Дмитро Тузов: Але ж це дипломатичні сигнали, так роблять всі країни. Вони привертають увагу світу.
Віталій Бала: Дипломатичний сигнал мав бути трохи інший. Треба було звернутися до світової спільноти і сказати, що ми говоримо, що вони є агресором і є відповідне рішення. Не до Росіє треба звертатися, а в ООН апелювати, або до НАТО». Якщо вони і так зробили, тоді, я вважаю, що це нормально. А з іншого боку, що боятися чи не боятися? Я вже втомився пояснювати, як в середині країни, так і іноземним дипломатам. У мене враження, що не розуміють головну мотивацію Путіна, чому він це робить. Є головна мотивація — виживання Росії такою, якою вона зараз є, тобто останньою імперією. І він буде це робити. А наше завдання зробити так, щоб він зрозумів, що якщо він буде йти далі, він заплатить дуже високу ціну, або не зможе її заплатити. Поки ми не зробимо сильну армію, супер озброєну, реформи і не будемо економічно потужними. Тобто, успішна Україна – не просто кінець режиму Путіна, це початок пере форматування останньої імперії 21 століття. Питання ж не в Путіні, ці 86 % — це зовсім інше. А ми тут сидимо й гадаємо якого числа він на нас нападе. Якщо в їхньому сценарії написано, що треба напасти, або зробити якусь диверсію, то вони це зроблять. Наше завдання зробити так, щоб вони не змогли це зробити.
Дмитро Тузов: Ми ж можемо впливати на цей сценарій?
Віталій Бала: Нам треба затвердити порядок денний. З моєї точки зору, Мінські домовленості це капкан Путіна, який він нам зробив і з ним погодився Західний світ. Ми намагаємося якісь свої речі відстоювати, але нам це недуже добре вдається. Але воно нам і не може добре вдатися, бо ми навіть не були учасниками формування цього порядку денного.
Сьогодні зустріч в Парижі. Вони будуть на нас тиснути, щоб ми прийняли так званий план Мореля Це фактично визнання формалізації «ЛНР» і «ДНР». Вони фактично хочуть їх нам назад віддати. Я б сказав «втюхати», щоб ми там мучилися з ними. Всі ці дії зараз робляться для того, щоб потім Путін міг торгуватися. Ніби він йде на поступки.
Я вважаю, що вибори мають бути. Чим скоріше вони зроблять якісь висновки, в нас буде формальна причина в мінському форматі не бути. На мою думку «Мінськ» — питання вирішення перемир’я з «ЛНР» і «ДНР». Я даю їм визначення «Військово-політичні іноземні бази на території України», тобто російські бази. Хіба ми можемо вирішити питання в російсько-українській війні роблячи перемир’я з її базами? Треба вирішувати питання миру з Росією і Україною. 31 грудня, закінчується термін Мінських домовленостей. Від них не треба відмовлятися, гуманітарна складова нехай працює. В першу чергу обмін військовополоненими.
Дмитро Тузов: І відновлення Українського кордону і юрисдикції на захоплених територіях?
Віталій Бала: Так. Але це треба робити іншими інструментами. Треба додавати інструменти, які зможуть тиснути на Росію. Всі говорять про антипутінську коаліцію, яка в міжнародному співтоваристві зараз сформувалася. Це добре, що є така коаліція, хоча, голосування стосовно членства України в ООН покаже, хто в нас справжні друзі. Але чому ми не робимо антипутінську чи антиімперську коаліцію серед країн колишнього СРСР? Це буде ще одна точка впливу.
Дмитро Тузов: Але де-факто така коаліція існує. Це Прибалтійські країни, про які згадав Євген Павлюковський, також Грузія. Це смуга від Балтійського до Чорного моря.
Віталій Бала: Це все в контексті Західного світу. Я б хотів, щоб було ще одне, інше поле. Щоб конференція зібралася.
Дмитро Тузов: Ви говорите про формалізацію?
Віталій Бала: Безумовно. Нам треба різні точки впливу. Щоб була формальна причина робити якісь заяви.
Євген Павлюковьский: наприклад балто-чорноморський блок?
Віталій Бала: До речі, от та смуга, про яку говорив Анжей Дуда — було б супер, почати рухатися в цьому напрямку. Є в Берліні щорічна конференція по безпеці і обороні. Ми могли б бути ініціаторами її скликання. Нам треба підняти ще раз питання, щоб була міжнародна безпекова конференція найвищого рівня, в контексті загрози світу. Нам потрібно постійно створювати нову кількість майданчиків, які могли б тиснути, і нові країни, які б до нас приєднувалися. Це може бути тим варіантом, який дасть змогу вийти на підписання реального миру між Росією і Україною, щоб ми малу ту паузу, щоб зробити Україну успішною.