Реформування має відбуватись усередині самої церкви – Ірина Магдиш

Очільник міста аргументував своє рішення захистом почуттів вірян і представників церкви. Йдеться про інтерв’ю Ірини Магдиш «Українській правді», у якому вона, зокрема, критично відгукнулась про діяльність церкви, наголосивши на тому, що держава повинна надавати суспільству ширший спектр пропозицій.

Отар Довженко, журналіст, викладач Українського Католицького університету, підкреслив, що у цій ситуації мер Львова потрапив у своєрідну пастку, прийнявши рішення, яке відповідає очікуванням більшості мешканців міста, які не зовсім корелюється з правами людини на свободу слова й думки. Відтак, рішення Садового на користь церковних структур і небажання працювати з людиною, яка може мати іншу позицію, може болюче вдарити по рейтингах «Самопомочі» напередодні місцевих виборів.

Ірина Магдиш, підкреслила, що церква у сучасному суспільстві, особливо львівському, відіграє дуже важливу роль. Але не можна релігійні інституції абсолютизувати.

 Тетяна Шептицька: Які мають бути стосунки держави і церкви?

Ірина Магдиш: Молоде покоління, яке зростає, вчиться мислити, відчуває потребу у серйозній дискусії щодо ролі церкви у сучасному житті. Проте ця дискусія і реформування релігійних інститутів має відбуватись усередині самої церкви.

Дмитро Тузов: Чи потрібно читати слово Боже в школах?

Ірина Магдиш: Я не вважаю за доцільне викладання слова Божого у школі, бо, за Конституцією України, церква відділена від  держави. Треба виконувати Конституцію.

Тетяна Шептицька: Що може запропонувати держава, суспільство, громадські організації молоді в духовному плані?

Ірина Магдиш: Більшу пропозицію. Потрібно створювати культурні події, місця, де люди можуть збиратися, спілкуватися. Це можуть бути бібліотеки, наприклад. Ми маємо цей ресурс. Його треба навчитися правильно використовувати.

Редакція «Громадського радіо» інформує, що одночасно із цією розмовою в нашому ефірі, мер Львова Андрій Садовий опублікував блог, у якому виклав свою позицію стосовно звільнення Ірини Магдиш. Пропонуємо Вам фрагмент з цього блогу:

Андрій Садовий: Підіть до спільноти «Лярш Ковчег», яка при чотирьох парафіях займається людьми з синдромом Дауна. Загляньте до родинного дому «Покрова», які чомусь раптом вирішили піклуватись сиротами (обдирають мабуть). Подискутуйте з монахинями, які годують бідних в соціальних їдальнях… Я не маю нічого проти, аби цю роботу робили не лише люди духовні. Але так вже сталось, що в них більше внутрішньої мотивації це робити і вони не чекають подяк і умовних «лайків» за це. І якщо церква має більше можливостей запропонувати щось для дітей у «віддалених районах міста», то це, мабуть, не питання до церкви. Питання – що пропонують інші? В тому числі і управління культури Львівської міської ради (це не докір пані Ірині, яка там попрацювала певний час. В цьому маю розібратись і я, як керівник цієї структури).

Повний варіант розмови слухайте в звуковому записі.