Сильна дипломатія з сильною армією за спиною: участь України в Радбезі ООН

Обговорюємо обставини та наслідки обрання України непостійним членом Ради Безпеки ООН. Коментують Дмитро Кулеба (посол з особливих доручень МЗС) та Олексій Кафтан (журналіст-міжнародник).

За словами Дмитра Кулеби, діяльність України помітна на міжнародній арені: «Ми помітні завдяки нашій активності та драмі, що розгорталася з 2013 року. Україна є на порядку денному світу та серед пріоритетів світу. М завжди в міжнародній дипломатії були на доброму рахунку. Нам є, про що говорити».

Олексій Кафтан говорить про «обґрунтовану радість» з приводу обрання України, але зауважує, що 177/193 голосів «за» — це чудовий, але найнижчий результат з-поміж усіх країн, яких було також обрано як непостійних членів Ради Безпеки ООН. Голосування було таємним, тому Україна не може знати, з якими країнами їй треба ще попрацювати.

Які нові інструменти дає Україні участь у роботі Ради Безпеки, і чи дозволить воно повернути Крим і Добас? «Не думаю, що комусь вдавалося повернути окуповані лише шляхом роботи в Раді Безпеки. Україна має сильних союзників у Радбезі ООН — це, зокрема, країни, котрі зацікавлені в розслідуванні авіакатастрофи Boeing MH17»: говорить Олексій Кафтан. Дмитро Кулеба додає, що членство дає дві ключові переваги: «Це можливість постійно актуалізувати це питання та тримати його в полі зору, бути частиною переговорного процесу, вести Realpolitik. Тут величезне значення мають маленькі дрібниці, які можна буде елегантно відвойовувати».

Ірина Славінська: Чи справді, в цьому контексті Україна на своєму місці? На скільки ми помітні на міжнародній арені гравці?

Дмитро Кулеба: Ми помітні в позитивному сенсі, водночас завдяки своїй активності і тій драмі, яка розгорталася з весни 2014 року. Минулий рік і цей проходить під чорною зіркою російської агресії. І через цю російську агресію Україна є на порядку денному в світі. З іншого боку при всій нелюбові нас до нас самих, ми були у дипломатії на гарному рахунку. До речі ми вже в четверте стали членами ради безпеки ООН, двічі це було ще під час радянського минулого, одного разу вже з часів незалежності , тож це вже наш четвертий раз, ми завжди активно беремо участь в міжнародних дискусіях і переговорах. Коли ти живеш лише своїми проблемами, то ти нікому не цікавий. Потрібно жити і світовими проблемами і робити свій внесок в їх вирішення. Ми абсолютно готові, нам є про що поговорити. Членство в Раді безпеки не буде використано просто для вирішення наших питань, але і для вирішення глобальних питань міжнародної безпеки.

Євгенія Гончарук: Хотілося б до наших проблем, бо воно нам болить. Вже сьогодні вранці Володимир Гройсман сказав, що це допоможе нам вирішити і питання Криму і Донбасу. Наскільки нам вдасться, маючи тепер не постійне членство, вирішити наші нагальні проблеми?

Олексій Кафтан: Дуже багато обґрунтованої радості було з приводу нашого обрання. Але я хотів би сказати, що маючи 4 раз — всього лиш зрівнялися з Габоном і Італією, та ще рядом країн, які були представлені в ООН 4 рази.

Другий момент — 177 голосів за зі 193 це чудовий результат, але те, що я бачив, це найменший результат з усіх 5 країн, які було обрано. Про це варто говорити, тому що той таки Єгипет отримав на 2 голоси більше. Україна — 177, Уругвай — 185, Японія — 184, Сенегал — 187, Єгипет — 179. Я ще не бачив таблиці, хто не голосував за Україну, але це ті країни, з якими треба працювати краще.

Що стосується наших перспектив на вирішення наших проблем. Безперечно, всі ті, хто потрапляє до Радбезу ООН, так чи інакше намагаються вирішити свої питання, не завжди це вдається, але так чи інакше ми маємо два роки для того, щоб спробувати це зробити. Наразі у нас буде постійна підтримка самого Радбезу, в принципі можна говорити про те, що Росія буде лишатися в меншості .

Дмитро Кулеба: Я вимушений вас розчарувати, ніхто і ніколи не побачить табличку з результатами голосування, тому що голосування було таємне. Воно здійснюється спеціально таким чином, щоб не можна було з’ясувати, яка держава за кого проголосувала. Результат — 177 в Україні і результат — 179 у Єгипту, це не є принципово. Хочу нагадати, що півтора роки триває агресія Росії проти України. Ця агресія не лише військова, алей і політична і економічна. А от Єгипет, навпаки є партнером РФ, тим не менша різниця в 2 голоси.

Останні півроку ми займалися по суті перетягуванням канату, ми знали де росіяни працюють, щоб вибити з під нас голоси, паралельно вступали в гру і забирали ці голоси. Тому результат, який ми отримали є надзвичайно важливим.

Ірина Славінська: Наше членство в Радбезі і повернення Криму і Донбасу, наскільки це реалістичне?

Дмитро Кулеба: В принципі, буквально так це не працює. Я взагалі сумніваюся, що комусь вдавалося повернути втрачені території, виключно працюючи в Радбезі ООН. Це є комплексне завдання і участь у Радбезі ООН це лише один з інструментів досягнення мети.

Ірина Славінська: Як цей інструмент можна використати?

Дмитро Кулеба: Не треба вважати це панацеєю, що дозволить нам вирішити всі проблеми. Інструмент дає 2, у зв’язку з російською агресією, ключові інструменти і переваги — можливість постійно актуалізувати питання. Раніше нам потрібно було, щоб хтось скликав замість нас Раду безпеки, коли це було потрібно. Зараз ми, як члени, можемо самі її скликати, коли це нам потрібно.

Є величезна палітра міжнародної політики і всі ключові питання крутяться в Раді безпеки. Коли ти є частиною процесу, починається реальна політика, коли одні питання змінюються на інші, ведеться торгівля дипломатична і таким чином відіграються свої позиції. В рамках Ради безпеки ООН ці дрібниці можна буде елегантно відвойовувати.

Євгенія Гончарук: Реформування самого Радбезу ООН, я знаю, що Україна один з ініціаторів, тому що це блокування, треба обійти право вето, щоб його не можна було вводити в ті питання, де ця країна зацікавлена. Наскільки це реально, як ми можемо це зробити?

Дмитро Кулеба: Ця ініціатива про обмеження права вето пішла від Франції і Мексики — безперечно наша присутність буде, зокрема, присвячена тому, щоб просувати цю тему. В цій ситуації дуже важлива така штука, як управління очікуваннями. Щоб ця ініціатива відбулася, треба згода всіх членів Ради безпеки ООН, тому завдання в тому, щоб реформа рушила вперед. Все можливо, головне тримати теми на плаву і чекати свого моменту.

Олексій Кафтан: Процес реформування ООН триває вже дуже давно і з дуже перемінним успіхом, тому очікувати, що буде блискавичний результат лише тому, що Україна потрапила до Радбезу напевно не варто. Те, що Україна буде працювати в цьому напрямі і має сильних союзників в цьому — безперечний факт. Малайзія разом з Україною потрапила до Радбезу, точніше вона все ще є непостійним членом, крім того Австралія, яка в 2014 році була членом Радбезу не виходить з цієї обійми, вона також буде педалювати тему розслідування авіакатастрофи Boeing MH17.