«Громадське радіо»
Ольга Бабчук: Чи робиться зараз усе можливе для того, щоб була порушена міжнародна кримінальна справа проти Росії за анексію Криму?
Євгенія Андріюк: Так, над этим активно работает и Министерство юстиции, и МИД, и комитеты Верховной Рады. Важно понимать, зачем создан международный суд. Это индивидуальная ответственность определенных лиц, которые совершают международные преступления.
И в заявлениях в международный уголовный суд, и в делах в ЕСПЧ, мы хотим подчеркнуть еще раз, что Россия – агрессор и она напала на Украину. Но это не те международные институции, которые занимаются признанием агрессии. Есть международный суд ООН, который занимается признанием ответственности государства.
У студії телефоном Володимир Василенко, український юрист-міжнародник, суддя Міжнародного кримінального трибуналу.
Ольга Бабчук: Пане Володимире, звертаюсь до Вас як до юриста-міжнародника. Питання Криму – не юрисдикція Міжнародного кримінального суду. Хто має тоді це робити? Якщо це міжнародний суд ООН, то на якому етапі розгляд справи?
Володимир Василенко: Не знаю, на якому етапі справа. Хочу пояснити, яким має бут алгоритм дій, який необхідно вживати, аби довести відповідальність Росії за агресію та окремих осіб керівництва Росії, військових. Насамперед, треба розрізняти юрисдикцію міжнародного суду ООН і Міжнародного кримінального суду. Суд при ООН міг би вирішити питання і про приналежність Криму, і про кваліфікацію дій Росії. З’ясувати, чи порушила вона статут ООН і договори з Україною, чи вчинила вона акт агресії. Але для того, щоб суд розглянув таку справу, необхідна згода двох сторін.
Василина Думан: Що роботи у такому випадку?
Володимир Василенко: Якщо Росія дасть згоду на розгляд справи у суді, то Україна як держава, що постраждала, повинна скласти свою претензію. Уже зараз має йтися про пред’явлення консолідованої претензії.
Ольга Бабчук: А її ще немає?
Володимир Василенко: Немає. По всьому комплексу проблем і по всьому обсягу завданої шкоди, якої Україна зазнала від агресії.
Думан: А чому за стільки часу цього не зроблено?
Володимир Василенко: Я вже давно пропонував президенту і МЗС створити спеціальний орган, або уповноважити СНБО зайнятися цією проблемою і скласти претензію. Треба юридично оформити всі факти, що свідчать про агресію Росії. Як варіант має бути ухвалений закон, який би встановив параметри і методологію підрахунку завданої шкоди. А на основі цього документу можна було б діяти далі.
Ольга Бабчук: Що скажете, Євгеніє? Ми у підвішеному стані? Ми прощаємося з Кримом?
Євгенія Андріюк: Есть механизмы в международном суде ООН. Грузия подавала в суд на основе конвенции по дискриминации. Сейчас есть и другие инструменты давления на Россию, в частности, это возможно, поскольку Украина будет членом Совбеза ООН. Есть вопрос, насколько Украина готова и понимает необходимость этих действий. В целом, у государства нет виденья и стратегии по поводу возвращения Крыма и Донбасса.
Ольга Бабчук: Треба залучати й іноземних юристів для ведення таких справ? Чи в нас є такі фахівці?
Євгенія Андріюк: Любые дела, которые рассматривались в международных судах, проходят с привлечением международных экспертов. Поскольку есть ряд процедурных нюансов и прочее. Даже когда мы говорим про индивидуальную ответственность, нужно понимать, что Украина должна реагировать на конкретные факты нарушений. В частности, правительство должно делать официальные заявления на факты нарушения прав человека в Крыму.
Ольга Бабчук: Очікування справджуються?
Євгенія Андріюк: К сожалению нет. Говоря про индивидуальную ответственность, стоит говорить про компенсацию жертвам не только со стороны России, но и Украины. Нужны системные действия.
Василина Думан: Наша влада просто не знає, що робити, чи ви вбачаєте тут якийсь злий умисел?
Євгенія Андріюк: Мы считаем, что нужно работать вместе, что добиться результата. Очевидно, слишком сложная ситуация. К счатсью, блокада вернула внимание к вопросу полуострова, что также полезно.
Василина Думан: А блокада не провокує порушення прав людини в Криму?
Євгенія Андріюк: С самого начала блокады мы говорили о том, что могут быть определенные риски. Сейчас все больницы и социальные учреждения подключены к автономным электрогенераторам. Нужно понимать, что теперь это ответственность «де факто» властей Крыма.
Ольга Бабчук: Євгеніє, ви представник «Крим SOS». Як ви думаєте, коли можна буде довести справу Криму до Міжнародного суду і домогтися повернення півострова?
Євгенія Андріюк: Это дело даже не одного-двух лет, а пяти и больше. Это часть стратегии возвращения Крыма. Мы знаем, что полуостров вернеться в состав Украины и зависит это от общих действий государства и гражданского общества.