«Громадське радіо»
Понад третина українців виступає за продовження АТО до повного відновлення контролю над окупованими територіями і негативно оцінюють мінські домовленості. Про це свідчать результати соцдослідження Центру Разумкова, які представив на прес-конференції директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський. За участі яких сторін варто проводити перемовини з Росією, щоб вони були успішними для України?
Ситуацію коментував гість студії голова Інституту «Республіка» Володимир Чемерис. На включенні зі студією був політолог Дмитро Левусь.
В студії — журналісти Євген Павлюковський та Катерина Луцька.
Катерина Луцька: Чому, на вашу думку, громадяни негативно ставляться до Мінських угод і хочуть продовження АТО?
Володимир Чемерис: Я ознайомився з цим дослідженням і мені здається, що питання треба було ставити іншим чином. Велика кількість громадян в країні виступає за мир будь-якою ціною. Ці дослідження не говорять про те, що українці хочуть війни на Сході. Наприклад, більшість українців вважають, що це агресія Росії. Але причина подій на Донбасі в першу чергу соціальна. Це – виступ соціальних низів.
Євген Павлюковський: Але ж там є російські війська і підігрівалася ця ситуація ззовні Росією?
Володимир Чемерис: В Сирії теж є російські війська і американські та французькі….
Євген Павлюковський: Але ж в Сирії конфлікт заснований на релігійному та етнічному підґрунті. Там окремі етноси бажають самовизначення а «Ісламська держава» в першу чергу базується на релігійній складовій.
Володимир Чемерис: Як тільки ми правильно зрозуміємо, що відбулося на Донбасі, ми знайдемо правильну відповідь. В Україні, як і в Росії існує пропаганда.
Євген Павлюковський: А, на вашу думку, Україна не має вести контрпропаганду. Як ми тоді маємо себе поводити?
Володимир Чемерис: Ви питаєте, як журналісти мають поводитися?
Євген Павлюковський: Як держава має себе поводити? Є українська територія, яка нам не підконтрольна і підпадає під вплив іншої ворожої країни. Як Україна, як держава має себе поводити у ситуації військової агресії?
Володимир Чемерис: Журналісти мають подавати різні точки зору. Як держава – вона повинна зрозуміти істинні причини для того, щоб зробити правильні висновки і правильні кроки. У нас вже не два майдани, а вже майданів п’ять відбулося і причини їх соціальні. Треба розуміти, що не вся Україна сприйняла те, що відбулося.
Катерина Луцька: Давайте повернемося до результатів опитування. Відповідаючи на питання, чому ви підтримуєте відділення від України окупованих територій, 62,4% вибрали варіант відповіді «я не хочу, щоб жителі цих територій впливали на політику України й отримували кошти з українського бюджету». Як ви це прокоментуєте?
Володимир Чемерис: Як тільки ми так скажемо, ми повинні також сказати, що відмовляємося від Донбасу. Я цього не хочу. Найголовніша мета сьогодні – це є єдність України.
Євген Павлюковський: Пане Дмитре, чому, на вашу думку, громадяни незадоволені Мінськими угодами і хочуть продовження АТО?
Дмитро Левусь: Ці дані не є нелогічними чи кардинально новими. В України немає іншого шляху, як відновлювати контроль над Донбасом військовим шляхом. Іншого варіанту не буде. Ми маємо приклад Хорватії, яка вчинила подібним чином і маємо приклади, де так не було зроблено, там конфлікти і досі продовжуються.
Українське суспільство є більш зрілим, ніж український політикум, воно усвідомлює проблему і знає шляхи її вирішення.
Катерина Луцька: Чому Мінські угоди не діють?
Дмитро Левусь: Мінські угоди діють так, як вони мали діяти. Вони укладалися в такий спосіб, що всі їх розуміли, як хотіли. Україні була потрібна перерва і вона її отримала. За допомогою Мінських угод Україна свого досягла. Але дехто очікував, що після цього встановиться мир, а цього не буде. Мінські угоди з самого початку прописані таким чином, що б це був проміжний варіант.
Євген Павлюковський: Чи може негативне сприйняття Мінських угод у суспільстві бути наслідком участі в перемовинах окремих одіозних фігур, зокрема від України?
Дмитро Левусь: Однозначно, має стояти питання розширення формату Мінських перемовин. Треба відмовитися від того, щоб врегулюванням конфлікту займалося ОБСЄ, але цей процес має відбуватися напряму з Москвою. А розширювати формат потрібно шляхом введення інших посередників в особі Вашингтона та Лондона. І думаю, що це врешті станеться.