«Громадське радіо»
В Мінську відбулася остання в цьому році зустріч Тристоронньої контактної групи щодо врегулювання конфлікту на Донбасі. У робочій групі з безпеки домовилися про припинення будь-яких маневрів збройних формувань на Сході України у період новорічних і різдвяних свят. На порядку денному також стояло питання звільнення полонених. Чи можливий обмін полоненими у форматі «всіх на всіх», — з’ясовували у програмі «На свіжу голову».
На зв’язку зі студією директор Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко.
У студії працюють журналісти Ольга Бродська та Тетяна Кононенко.
Тетяна Кононенко: Як ви оцінюєте переговори, які відбулися у Мінську?
Олександр Мусієнко: Спочатку було захоплення населеного пункту Комінтернове, а після цього відбувалися перемовини щодо припинення вогню. Тактика терористів залишається незмінною: вони і надалі продовжують «відкушувати» по шматках наші території, а потім говорити про припинення вогню, щоб українська армія не думала ці території у них відвойовувати.
Довіри до іншої сторони переговорів вже немає ніякої. Вже багато разів ми домовлялися про припинення обстрілів, але, не дивлячись ні на що, обстріли не припиняються. Терористи продовжують перекидати озброєння. Вже є інформація, що і на маріупольському напрямку ними зводяться укріплення, заходять танки та важке озброєння. Прогресу на шляху мирного врегулювання конфлікту поки немає.
Тетяна Кононенко: До останньої зустрічі у Мінську на Донбасі відбувалися бої та провокації, але з останнього звіту можна зробити висновок, що там все добре. Чому такий дисонанс?
Олександр Мусієнко: Мені зустрічі у Мінську іноді нагадують зустріч пенсіонерів за чаєм, які збираються просто щоб поговорити, але насправді не впливають на ситуацію і не можуть нічого вирішити. Я завжди навожу аналогію з Нагорним Карабахом. Там з 1994 року йдуть перемовини і постійно відбуваються зустрічі, і постійно там загострення ситуації. Але при цьому конфлікт там залишається замороженим. Це сам те, чого намагається досягти Росія. Вона хоче мати точку впливу на українську політику. Зустрічі у Мінську можуть проходити безкінечно, але поки що нічим хорошим вони для української сторони не закінчилися.
Ольга Бродська: Вже заплановані засідання на 13, 20 та 27 січня. Тобто таких «чаювань» ще буде багато?
Олександр Мусієнко: Я навіть не виключаю, що у наступному році нами буде підписаний новий протокол або декларація про те, що сторони прагнуть миру. Все це спонукатиме і далі проводити подібні зустрічі.
Не може бути досягнуто ніяких домовленості, поки Росія не виконає основні вимоги: припинити вогонь, забрати своє озброєння і війська, повернути Україні контроль над територіями і повернути всіх незаконно утримуваних на території Росії, ЛНР та ДНР українських полонених.
Наші громадяни у російському полоні зазнають тортур і катувань. Щодо цього є звіт депутатки польського сейму. Поки ці питання не будуть вирішені, про яке подальше мирне врегулювання конфлікту може йти мова?
Тетяна Кононенко: За словами радника голови СБУ, у полоні перебувають ще 131 українець. Чи будуть, на вашу думку, досягнуті якісь результати у цьому питанні?
Олександр Мусієнко: Ця інформація не враховує громадян, які перебувають на території Росії. Там знаходиться досить велика кількість українців.
Тетяна Кононенко: До речі, також обговорювали і питання звільнення Надії Савченко. Як гадаєте, вона увійде у формат обміну «всіх на всіх»?
Олександр Мусієнко: Питання Надії Савченко вирішується на дещо іншому рівні. Вона є символом українського героїзму, сили духу та стійкості, і тому стала ще одним інструментом політичного тиску Росії на українську владу. Для Кремля відпустити Савченко означає отримати мінус до своїх політичних дивідендів і проявити слабкість. А російська влада цього дуже не любить.
Росія сьогодні є стороною конфлікту, і це вже визнало все світове співтовариство. Путін вже навіть не приховував на останній прес-конференції, що на Донбасі є російські війська.
Тетяна Кононенко: Ви вірите, що Новий рік та Різдво жителям Сходу вдасться пережити без обстрілів і втрат?
Олександр Мусієнко: Мені важко в це віриться. Я не знаю, що означають свята для російських військ і російських бойовиків. Відеоспостереження фіксує, що там постійно знаходяться люди в нетверезому стані. Як вони будуть поводити себе у святковий період, зрозуміти дуже важко.