Громадське радіо
Українці на прифронтових територіях часто залишаються під впливом ворожої російської ідеології та пропаганди. Особливої уваги у цьому сенсі потребують навчальні заклади. На Сході України за підтримки Литви розпочинається проект «Творче співробітництво для шкіл Донбасу». Що потрібно робити, щоб не втратити молодь Донбасу і чи готові до змін у роботі вчителі та адміністрації навчальних закладів, – з’ясовували у програмі «На свіжу голову».
Гостею студії була керівник ГО «Новий Донбасс» Лариса Артюгіна.
В студії – журналісти Дмитро Тузов та Ольга Бабчук.
Ольга Бабчук: Що мається на увазі під творчим співробітництвом: гуртки, вишивання, спорт?
Лариса Артюгіна: Проект «Новий Донбас» – волонтерский проект. У ньому задіяні люди, які хочуть допомогти відновити Донбас і повернути його до мирного життя. Ми шукаємо фінансування для фізичного відновлення об’єктів на Донбасі. В Станично-Луганському районі ми нещодавно поставили 150 вікон, 110 вікон – у Кіндрашівській школі, в Площинні – 14 вікон, в Нижньотеплому – 26 нових вікон. Школи в цих населених пунктах були зруйновані війною. Наш підхід і філософія полягає в тому, що ми маємо один одного підтримувати, але не просто надавати фінанси, а працювати разом з місцевою громадою.
Ольга Бабчук: В проекті берусть участь переселенці?
Лариса Артюгіна: Ні. Кияни і люди з усієї України. Серед волонтерів дуже багато студентів Могилянки, університету Грінченка та інших. Це студенти різних напрямків: економічного, філологічного. Ми не є будівельниками і не можемо здійснювати якісь складні будівельні роботи, але допомагати можемо. У Кіндрашівській школі ми влаштували суботник і разом з місцевими учнями, вчителями та громадою прибирали територію школи.
Ольга Бабчук: Коли ми говоримо про творче співробітництво, не йдеться лише про суботники, вікна й парти?
Лариса Артюгіна: Безумовно. Але ми вважаємо неетичним приїжджати до людей, у яких немає даху над головою і вибиті вікна, і починати з ними налагоджувати діалог через культуру. З ними не можна говорити про непрактичні речі. Для того, щоб почати культурний діалог, людям там треба фізично допомогти.
Дмитро Тузов: Чи є у вас інформація про те, скільки шкіл на Донбасі зруйновано або знищено?
Лариса Артюгіна: В Станично-Луганському районі, думаю, зруйновано не менше 30 відсотків шкіл. Всього їх там – 24. Але школи, які не були обстріляні і пошкоджені в результат бойових дій, знаходяться в такому ж стані, що і ті, що постраждали від обстрілів.
Дмитро Тузов: Їх розграбували?
Лариса Артюгіна: Ні. За 40 років, з моменту побудови, їх жодного разу не ремонтували. Також ці школи нічим не наповнювали. Протягом останніх 25 років статті бюджету на розвиток шкіл на Сході не існувало.
Ольга Бабчук: Ми говоримо зараз про кабінети інформатики, хімічні лабораторії?
Лариса Артюгіна: Все набагато гірше. В класах у таких школах немає крейди, не було і немає зараз мапи України, глобусів. Там немає елементарних речей, за допомогою яких можна розказувати про Україну, щоб давати дітям шанс її полюбити.
Один директор школи, яка знаходиться прямо біля Щастя, сказав мені, що їм не пощастило, що в їхню школу не потрапив снаряд. Обстріляні школи ремонтують, а їхню – ні. І не збираються ремонтувати. Але цю будівлю постійно трясе від вибухів. Вони у цій школі були вимушені закрити вікна поліетиленом. Через це у школі немає чим дихати, немає достатнього освітлення. Але іншого виходу не було, старі вікна просто падають на дітей. Був випадок, коли вікно впало на дитину прямо під час уроку. У цій школі 40 років, від моменту її побудови, не робився капітальний ремонт. Під час дощу дах будівлі тече так, що не допомагають 15 відер. Але зараз в цій школі йдуть відновлювальні роботи.
Зараз у Нижньотеплому відновлюється будинок культури, дитячий садок і школа. Кладеться дуже дорога металочерепиця, але всі роботи робляться формально. Ніхто не ліквідує величезні щілини між дахом і стіною. Такий підхід існує не для людей, а для того, щоб поставити галочку у документі.