«Вибори на Донбасі: ставка на колишніх», – експерт

Екс-регіонали щільно окупували верхівки виборчих списків провладних партій. Чому Донбас Києву знову не цікавий  – розмовляємо в студії з Олександром Клюжевим, старшим аналітиком Громадянської мережі «Опора»

Андрій Сайчук: Чи стануть вибори на Донбасі реваншем антиукраїнських політиків?

Олександр Клюжев: Я б не став драматизувати цю ситуацію. Відкритих проявів сепаратизму з боку суб`єктів виборчого процесу нами не зафіксовано. І це позитивний факт. Це означає що електоральна карта  – тема відокремлення від України, не розігрується. Це, безумовно, позитив.

Хоча могло бути і по-іншому, враховуючи, що держава повноцінно не перекрила інформаційні джерела з боку російського агресора та сепаратистів, держава не проводить системну політики щодо притягнення до відповідальності людей, які брали участь в політичних акціях сепаратистського характеру. Певні судові рішення, щодо участі у незаконних збройних формуваннях є, останні місяці їх кількість зростає.

А от до цієї політичної частини – щодо проведення фейкового референдуму, участь у мітингах, організації мітингів із закликами до повалення конституційного ладу і порушення територіальної цілісності,  – таких судових рішень немає. За останній час у Донецькій і Луганській областях було відкрито лише 8 справ щодо участі громадян в організації незаконних референдумів. Ці люди понесли відповідальність у вигляді символічного штрафу. Коли відсутня реакція на сепаратистський сценарій, тоді виникають умови, що особи, які приймали участь у незаконних політичних акціях, мають зараз всі підстави претендувати на певні посади. Якщо вони відмовились від таких акцій і не мають судових рішень, що встановлюють їх вину.

Проблема тут є. Але сам контекст передвиборчої кампанії в Донецькій і Луганській областях поки не має сепаратистського ухилу. Тиск незаконних збройних формувань, або незаконних політичних формувань на підконтрольній Україні території зменшився.

Але в чому є негатив? Знову Донецька і Луганська області не стали пріоритетними для партій парламентської більшості. Вони, на жаль, не проявляють суттєвої, серйозної, не декларативної уваги до цих регіонів. Процес висування кандидатів, їх реєстрації, зводився до певного перерозподілу колишньої управлінської еліти регіону між кількома політичними партіями – Опозиційним блоком, партією «Наш край» і Блоком Петра Порошенка. В деяких громадах, за наявності достатньо авторитетних лідерів громадської думки, партії парламентської більшості не поспішають висувати своїх кандидатів на противагу Опозиційному блоку. Партії парламентської більшості несуть безпосередню відповідальність за майбутній результат виборів в цих регіонах. До війни ці партії мали таку ж стратегію ігнорування передвиборчої кампанії в цьому регіоні, застосовуючи комерційну логіку.

Єдиним виходом із ситуації, коли є значна недовіра населення до центральної влади, мала б бути активна позиція на виборах представників тих політичних партій, які входять зараз до правлячої коаліції і протиставляють себе тим політичним силам, які мають електоральні бонуси в тих регіонах.

Де брати цих кандидатів? Дуже часто центральна влада, в тому числі представники військово-цивільних адміністрацій, кажуть, що немає людей. Абсурдна логіка. Донецька область є однією з найбільших електоральних областей і там є люди, які готові йти до влади, коли виникли умови демонополізації політичного простору. Сама участь і серйозна боротьба альтернативних партій  була б гарним прикладом для людей, які готові замінити стару управлінську еліту, яка і довела цей регіон до таких великих проблем. Вихід був один – щоб всі політичні сили, які вважають себе загальнонаціональними, не  дивлячись на свої поточні рейтинги, йшли працювати з виборцями цих регіонів. Ми не можемо приховувати той факт, що це є особливі регіони, які перебувають у війні, і до них має бути особливий підхід. Заклик «Почуй голос Донбасу» набув свою реальну, а не маніпулятивну, підставу.