Статуетка Феміди / ілюстративне фото
Іноді українське судочинство стикається з ситуаціями, коли стає відомо, що людина, обвинувачена у воєнних злочинах, померла, однак офіційної довідки про це немає. Як пояснює Аліна Кондратенко, у таких випадках, з одного боку, є повідомлення про смерть, а з іншого — немає юридично встановленого факту. Вона зазначає, що провадження можна закрити як на етапі досудового розслідування, так і розгляду в суді. У першому випадку для цього достатньо рішення прокурора, а у другому його має також погодити суддя.
«Ми говоримо про те, що смерть — це обставина, яка підлягає доведенню у судовому порядку. Наш Кримінальний процесуальний кодекс визначає, що смерть обвинуваченого є підставою для закриття провадження, але немає чіткого переліку документів, які підтверджують смерть. Відповідно, припущення або повідомлення у соцмережах про те, що хтось помер, замало, обов’язково потрібне якесь офіційне джерело», — пояснює журналістка.
На її думку, це правильна вимога, адже вона дозволяє уникнути ситуацій, коли людина б уникнула відповідальності лише через те, що хтось з близьких написав у соцмережах, що вона померла.
На думку Аліни Кондратенко, доволі легко можна сфальсифікувати повідомлення про смерть обвинуваченого. Зважаючи на це, суд має скористатися всіма можливими способами перевірити таку інформацію. Зокрема, можна простежити, чи поширюють російські медіа інформацію про смерть певної людини, про яку оголосили напередодні. Особливо це стосується військовослужбовців зі складу командування.
Як розповідає журналістка, представник Офісу Генерального прокурора пояснив їй, що є два основні джерела, які використовують для перевірки смерті підозрюваного чи обвинуваченого. Перше — дані з реєстру спадкових справ, друге — дані з реєстру платників податків РФ. Решта джерел інформації — допоміжні. Скажімо, у ситуації з воєнним злочинцем Артемом Дементьєвим була велика кількість фотографій та дописів у соціальних мережах про його смерть. Зокрема, були повідомлення про урочисту акцію з нагоди його поховання, виступ його батька та ін.
Довіра до російських реєстрів — дискусійне питання, говорить Аліна Кондратенко. Тим не менш, тут варто спиратися на позицію прокуратури, в якому говорять, що якщо податковий номер людини дійсний, це значить, що вона, ймовірно, жива, і її можна судити.
У матеріалі МІПЛ розповідається, що один український суд визнав російського десантника Артема Дементьєва загиблим та припинив щодо нього провадження, а інший — ні. Як пояснює Аліна Кондратенко, йдеться про два різні кримінальні провадження, з якими працюють різні склади суддів та прокурорів. У першому з цих випадків був ще один фігурант, якому оголосили вирок, а провадження щодо Дементьєва закрили, оскільки прокурор навів низку переконливих, на думку суду, доказів смерті обвинуваченого. Йшлося про повідомлення Нацполіції, дані з реєстрів та соцмереж.
«Водночас є друге провадження щодо Дементьєва, яке слухають судді. Там, наскільки я розумію, ще не заявлялось клопотання про закриття. Чому так — не відомо, але я планую відвідати засідання у цій справі та з’ясувати», — зауважує журналістка.
У іншому випадку — загибелі Іллі Киви — суд спирався на лист від СБУ, на основі якого закрив провадження. Крім цього, можна було проаналізувати дані з соцмереж та медіа. Крім цього, додає Аліна Кондратенко, це рішення закріпив Верховний суд, тож на нього тепер можуть орієнтуватися й інші суди.
Як зауважує журналістка, у дійсності перевірка даних про смерть підозрюваного чи обвинуваченого не належить до обов’язків слідчих та прокурорів, тож вони роблять це з власної ініціативи. Те, наскільки швидко вдається встановити, чи жива людина, залежть від компетенцій слідчого чи прокурора та його вмінь користуватися інструментами OSINT. За словами співробітника ОГП, з яким спілкувалася Аліна Кондратенко, для такої роботи може знадобитися декілька годин.
Журналістка говорить, що навіть якщо провадженян закривають на етапі судового розгляду через смерть обвинуваченого, матеріали зберігаються. Тож не можна сказати, що важливі свідчення про злочини були зібрані марно й зрештою були втрачені.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі