Марина Шквиря: Я академічна вчена, окрім роботи у лабораторії і польових експедицій займаюсь науковим менеджментом. Я головна зоологиня Київського зоологічного парку, а значить відповідаю за розвиток і координацію наукових проєктів, які відбуваються у цій установі.
Близько 20 років я займаюсь великими хижаками в дикій природі. Ми їздимо в експедиції, збираємо матеріали, як вони живуть, куди ходять і так далі. Неможливо проігнорувати той факт, що дуже багато ведмедів перебувають у приватній власності у неприйнятних умовах. Це цирки, клітки біля ресторанів, приватні звіринці. Це не просто питання зоозахисту, це питання природоохорони. Їх розмножують, неадекватно утримують і говорити про охорону виду, не вирішивши проблему з експлуатацією ведмедя фактично неможливо. Поступово дійшло до того, що ми з чоловіком і друзями створили реабілітаційний центр для бурих ведмедів. Тому окрім науки я зараз займаюсь зоозахисним проєктом, це притулок для ведмедів «Біла скеля».
Читайте також: Контактні зоопарки вбивають повагу до тварини — кандидатка біологічних наук
Можна подивитись на сайті, чи є якісь проєкти, яка місія організації. Є дуже багато міфів — наприклад, якщо тварини розмножуються, то це маркер благополучччя, але насправді ні. Частота розмноження якраз маркер компульсивної поведінки тварин. Люди люблять дитинчат і думають, що раз тварини розмножуються, то їм принаймні добре. Інший маркер — чи не допускає установа, яка утримує диких тварин якісь аб’юзивні практики. Наприклад, контакт з дитинчатами чи дорослими тваринами. Якщо вам дозволяють сфотографуватись з дитинчам лева на руках, то це маркер, що то не природоохоронна установа, а що завгодно.
Подивіться, чи дотримується ця організація хоча б якихось критеріїв. Для зоологічних парків краще перевіряти наявність місця або членства в Європейській асоціації зоологічних парків та акваріумів. Ця асоціація примушує дотримуватись стандартів.
Ми не розважальний заклад і не женемось за відвідуванням. Майже 8 років у нас був вільний вхід, але вирішили його обмежити. Три дні на тиждень є можливість екскурсій за графіком, що є на сайті. Люди проходять маршрутом з гідом, який все розповість і пояснить. Ми існуємо для того, щоб через певний час не було необхідності рятувати тварин від людей.
Тварин, які потребують допомоги, багато. Момент, коли ти забираєш тварину з місця, де її утримували в клітці — найпростіший. Найважче — вийняти клітку з голови ведмедя, а не ведмедя з клітки. Типова історія, коли тварина тиждень не виходить з адаптаційного вольєра.
Червона книга — це просто документ, який має бути таким резюме, попередженням від науковців, що до якогось виду є питання і щось треба робити. Далі вже питання, що робити. Коли вид має статус червонокнижного, це маркер, можна звернути увагу чиновників різних інстанцій на те, що щось можна робити. Можна казати про заповідні території, які потрібні для цього виду, внесення пропозицій для дорого будівництва. Треба правильно користуватись законом про Червону книгу.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
Проєкт реалізується за фінансової підтримки Українського культурного фонду
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS