Гості студії — релігієзнавиця Людмила Філіпович та священнослужителі Православної церкви України — єпископ Іоанн Швець та митрополит Олександр Драбинко.
«Сталін прекрасно розумів, що ідеологічне поле, особливо в післявоєнний час, потрібно буде чимось заповнювати. Він сам був студентом Тбіліської духовної семінарії й розумівся на тому, наскільки важливою є сама по собі релігія як інституція. Свого часу він створює Московську Патріархію в тому вигляді, в якому ми її маємо сьогодні. Він починає використовувати церкву як один із засобів ідеологічного впливу на ту частину населення, яка абсолютно не піддавалась ідеологічному впливу комуністичної системи», — митрополит Олександр Драбинко.
«Церква не була щаслива в сталінський період. Це почалося від правління Петра I, який фактично знищив Московську Патріархію. Не треба розглядати Московський Патріархат лише як продукт і результат ініціативи державної влади. Церква — це не лише єпископи, а й величезна маса людей, які продовжували вірити, не зважаючи на будь-які декрети з боку держави», — релігієзнавиця Людмила Філіпович.
«Я думаю те, чим жив Сталін і у що він вірив — це була спотворена віра. Віра, яка склала симбіоз тієї недостачі віри, котра була, коли він був студентом. Можливо, це була злоба на церкву, можливо — на самого Бога», — митрополит Олександр Драбинко.
Релігієзнавиця Людмила Філіпович розповідає, яке було становище української церкви в радянські часи, як вона існувала з 1917 року.
«В Україні складалися непрості відносини між церквою і владою. Влада просто блискавично змінювалась тут, у кожного з урядів була своя політика ставлення до релігійного питання і до церков. Були намагання українців мати свою незалежну церкву»
Випуск підготовлений за підтримки Freedom House Україна.