Стаття «Мужолозтво» в СРСР була зручною для покарання незгодних, — правозахисник Андрій Кравчук

У Радянському Союзі не було єдиного Кримінального кодексу, існував окремий кодекс у кожній республіці. Стаття «Мужолозтво» була в радянських кодексах Азербайджану, Грузії, Узбекистану ще в 20ті роки, а ось в кодексах РРФСР та Української РСР її не було. Кримінальну відповідальність запровадили на початку 30х за ініціативи Йосипа Сталіна, розповідає правозахисник Андрій Кравчук.

«Більшовики скасували все законодавство Російської імперії, тобто деякий час в радянській Росії не існувало кримінального законодавства як такого. Його запровадили трохи пізніше, спочатку воно було досить таки ліберальним. Це була досить цікава доба, коли в одній країні співіснували і ультраліберальні дії та погляди з дуже жорсткими та консервативними. У решті решт консервативні погляди взяли гору, і за ініціативою Йосипа Сталіна дійсно було запроваджено кримінальне переслідування за одностатевий секс між чоловіками. Чому це було зроблено? Важко сказати. Можливо, це були якійсь особисті погляди Сталіна. Він був гомофобом, це відомо. Тому що взагалі Комуністична партія, правляча тоді в СРСР, не мала єдиної точки зору з цього приводу. І закордонні комуністи часто підтримували сексуальні меншини», — пояснює правозахисник.

За добровільний секс чоловіка з чоловіком загрожувало до 5 років в’язниці, за «мужолозство» з насильством, за гроші або з використанням залежного стану потерпілого — 8 років.

Для радянського режиму стаття про мужолозтво була зручним засобом карати незгодних, упевнений Андрій Кравчук. Наприклад, за «мужолозтво» потрапив до в’язниці кінорежисер Сергій Параджанов. Натомість лояльні до влади геї переслідувань не зазнавали.

«Я наведу приклад відомого співака Валерія Леонтьєва. Коли ми починали свою діяльність 20 років тому в Луганську, ми запросили декількох старших геїв, щоб вони розповіли про своє життя. До нас прийшли, здається, чотири людини. Один з них був колишнім концертним директором Валерія Леонтьєва. Співак працював у складі Ворошиловградської філармонії (Ворошиловград – колишня назва Луганська — прим. ред.), у нього була квартира в Луганську. Концертний директор розповів, що Валерій Леонтьєв вів відкритий спосіб життя, в його оточенні було повно геїв, включаючи самого директора. Зрештою Леонтьєв одружився на бас-гітаристці, яка була лесбійкою. Це був шлюб за згодою, зручний для обох», — говорить Андрій Кравчук.

Кримінальної відповідальності для жінок за одностатеві зв’язки не існувало. Лесбійок запроторювали до психіатричних лікарень.

Директор литовської організації ЛГЛ Владімір Сімонко згадує: навіть після розпаду Радянського Союзу в незалежній Литві статтю «Мужолозтво» скасували не одразу.

«Протягом трьох років в незалежній країні стаття існувала. Люди приховували свою сексуальну орієнтацію, щоб не наразитися на небезпеку. Це трагедія для людей, які прожили життя і не могли розкритися як особистості», — говорить Володимир Сімонко.

В Україні одностатеві зв’язки декриміналізували в грудні 1991 року.

Повну версію розмови слухайте в аудіо- та відеоверсіях. Докладніше про історію ЛГБТ від Княжої доби до незалежної України можна прочитати в «Райдужній книзі», співавтором якої є Андрій Кравчук.

Випуск програми підготовлений за підтримки Freedom House Ukraine.