Нова українська #5: 5’nizza — Життя

5’nizza — дует Андрія «Sun» Запорожця та Сергія Бабкіна. На початку 2000-х гурт із Харкова увірвався в свідомість українських слухачів шаленим міксом із реггі, хіп-хопу та бардівської пісні та текстами у стилі «потік свідомості під кайфом». Інтернет в наших широтах тоді залишав бажати кращого, по ТБ та радіо таке не крутили, тому музика 5’nizza передавалася із рук у руки на компакт-дисках.

І раптом після запису двох хрестоматійних альбомів Андрій і Сергій вирішили більше не випробовувати долю. Спочатку намагалися експериментувати і додавати до звучання акустичної гітари та бітбоксу нові елементи, але вчасно зрозуміли, що це вже не  5’nizza і тихесенько розійшлися. Здавалося, що це назавжди, бо за роки кожен із цих двох зміг реалізувати себе у сольному проекті і за ностальгією поміченим не був.

Аж ось у 2015-му 5’nizza збирається знову. Фанати жадають альбому, але Запорожець і Бабкін не поспішають. Продовжують займатися сольною творчістю, дають концерт за концертом, а тим часом неквапом випускають нові пісні. І лише у лютому цього року вони знайшли місце на довгоочікуваному третьому студійнику гурту. Якщо ви бачили культовий фільм Георгія Данелії «Кін-Дза-Дза», то знаєте, що «КУ!» — це вислів, яким віталися герої стрічки із дивакуватої планети. Певно, цим Сан і Бабкін натякають слухачам на те, що скучили за ними за 10 років.

14 нових треків красномовно демонструють, як музиканти за цей час подорослішали. Якщо раніше вони жонглювали словесними кульками на швидкість, то тепер всередині цих кульок з’явився помітний сенс. Головна ідея альбому — навчити слухачів розрізняти справжнє і фальш у нашому бурхливому світі, в якому вже важко когось чимось здивувати.

До останнього часу в репертуарі 5’nizza були лише дві україномовні пісні, абсолютно не схожі між собою. Це сонячна і безтурботна композиція «Я не той» із першого альбому, а також крижана і зловісна «Немає куль» із другого. На третьому ми отримуємо ще дві таких (звісно, якщо не рахувати чудову річ під назвою «Але», виконану одночасно українською та російською).

Новий трек «Вітаємо» дивує неочікуваними для 5’nizza нотами стилю гранж, а наприкінці буквально цитує програш із пісні «Heart-Shaped Box» гурту Nirvana. Але послухаємо ми пісню «Життя», яка закриває альбом. Дивує в ній те, що основний вокал бере на себе Сергій Бабкін, який у 5’nizza зазвичай грає на гітарі та видає чудернацькі звуки голосом. А зрештою це старе-добре життєствердне регі від цих двох, яке надихає нас на те, аби іти з усмішкою по життю повз будь-які негаразди.

І кілька слів про негаразди. Тобто, про суперечливу громадянську позицію гурту 5’nizza. Думаю, ні для кого не секрет, що після реюніону гурт гастролює Росією, а одного разу наважився дати інтерв’ю пропагандистському каналу. Схвалення це не викликає, але озвучу один факт, про який чомусь часто забувають противники Запорожця і Бабкіна. Шлях пацифізму і відстороненості від соціально-політичної картини дня ці музиканти прийняли задовго до того, як між Україною і Росією загострився конфлікт. Особисто я вважаю, що це їх право. До того ж, музика 5’nizza не стає від того гіршою.