Словесна надлишковість або що таке плеоназми

«Плеоназм» — слово грецьке й означає «надмірність». І ця надлишковість може як зіпсувати фразу, коли слід висловитися стисло, лаконічно, влучно, максимально вирАзно, бо словесна пишність не завжди означає багатство думок, адже можна нанизАти десяток слів і не сказати, по суті, нічого; а в іншій стилістичній ситуації, навпаки, ця ж надлишковість надає просторості нашим думкам, розгортає їх, насичує стилістичними барвами та емоційними відтінками.

Тенденції, як бачимо, прямо протилежні. Отже, все залежить від характеру мовлення, його стилю, наприклад, чи це ділова мова, чи це жанри публіцистичного стилю, чи це науковий стиль із настановою на лаконічність, інша річ — усна мова, фольклор, мова художньої літератури, художньо-публіцистичний стиль, ораторські виступи.

І немало важить спосіб повідомлення про щось, тобто він ліричний чи епічний тощо. Але в поезії, у народних піснях тавтологія часто виправдана, бо виконує певну естетичну функцію.

Пригадаймо фольклорні рядки: «Де ж ти зиму зимував?», «Ночував я нічку, ночував я другу…», «Куди путь-доріженьку держиш?» або ніжне «рано-пораненьку».

Отже, до плеонастичних виразів, що складаються із синонімічних рядів, часто вдається художня література, фольклор, публіцистика, інколи розмовна мова. Михайло Коцюбинський писав: «Здавалось, плавням нема кінця-краю».

Леся Українка плела мелодію смутку у такий спосіб:

СерпАнком чорним жалібнИці-мрії
Мені покрили очі, змеркнув світ,
І залунали скарги жалібнІї
Моїх покинутих пісень-сирІт.

В Івана Франка читаємо: «Тепер нас чекає правдива, велика, гаряча битва».

«І роси, і птиці, і трави з зорею вітають мене», — знаходимо у Володимира Сосюри.

А у Тараса Шевченка: «Реве, стогне хуртовина. Котить. ВЕрне полем».

Використання в одному реченні кількох синонімів увиразнює стан, дію, в такий спосіб поглиблюючи образність, оживляючи мову.

Марко Вовчок писала: «Над левадою — ніжні-ніжні шати з золотого серпанку, прозорі-прозорі, як Галині очі».

А в Марка Черемшини «щось шепотом шепоче, щось шумить шумом, щось отак плаче понад убитим селом».

Проте надлишковість у мові — це не тільки прийом. Трапляються й вкрай невдалі плеоназми, які свідчать лише про мовну невправність та безпорадність. Такі плеоназми належать до стилістичних помилок.

Отже, є стилістично виправдана надлишковість, яку ми вже розглянули, де надлишком слів тільки посилюють вирАзність і переконливість твору, адже плеоназм є фігурою мовлення. А є надлишковість, яка тільки порушує норми стилю, бо форма переважає зміст. Тож про які помилки йдеться? Розгляньмо їх.

Візьмімо для прикладу такий зАголОвок новини: «Президент назвав головний пріоритет України на фронті». У цьому реченні є два слова, які дублюють зміст одне одного. Це — «головний пріоритет» — плеоназм, тобто лексична помилка, оскільки слово «пріоритет» вже означає «першочергове, найважливіше, головне, те, чому віддають перевагу». Тож прикметник «головний» тут зайвий. Достатньо вжити просто «пріоритет». А речення слід побудувати так: «Президент назвав пріоритет України на фронті».

Наступне речення — «Вперше за тривалий період часу сенатор виступив на боці України». Де тут заховався плеоназм? У словосполученні «тривалий період часу», в якому зміст незрозуміло для чого дублюють. Адже «період» — це і є «певний проміжок часу». А в реченні про який проміжок часу йдеться? Значний. Речення ми переписуємо, тож тепер воно звучить так: «Вперше за тривалий час сенатор виступив на боці України».
Проаналізуймо ще й таке речення: «ВіршІ цього періоду часу відтворюють внутрішній душевний стан поета».

Трапився вже відомий нам плеоназм «період часу», зайвим тут є слово «часу», бо слід пригадати, що «період» і є «певним проміжком часу», тож у нашому випадку слід казати просто «період». Також у реченні замість однослівної назви «настрій» вжили його визначення «внутрішній, душевний стан». Нам слід позбутися цієї словесної довготи. Послухайте тепер речення: «ВіршІ цього періоду відтворюють настрій поета».

До слова, багатослівʼя трапляється в усіх мовних стилях віддавна. Це засвідчують прислівʼя народів різних континентів і культур. Наприклад, українці здавна казали:

«Багато говорено, та мало сказано». Греки зауважували: «Слів густо, а в словах пусто». «Що менше глузду, то більше слів», — а це норвезьке прислівʼя. Перси ще з давніх часів застерігали: «Зайва вода розмиває землю, а багатослівʼя руйнує світ». У Грузії «від переїдання болить живіт, а від багатослівʼя — голова». А турецька мудрість вустами закликає: «Хай збереже Аллах від нестачі харчів і надлишку слів».

Остерігаймося словосполучень «більша половина» чи «менша половина». Так казати неправильно. Адже «половина» — це одна з двох рівних частин, на які поділене ціле, тобто половини — це рівні частини. Тому нелогічно говорити про більшу чи меншу половину. У реченнях «У рекреаційно-реабілітаційному центрі є більша половина працівників», «Я виконала більшу половину завдання» — мовностилістична помилка. Зміст цих речень можна передати по-різному. Можливі варіанти:

«У рекреаційно-реабілітаційному центрі є більше ніж (як) половина працівників» або «У рекреаційно-реабілітаційному центрі є більшість працівників», і «Я виконала більше ніж (як) половину завдання».

Тепер розберімо по кісточках, чому недоречними є наступні фрази. «Сьогоднішній день» та «на сьогоднішній день» — це класичні плеонастичні вислови. Зайвим тут є слово «день», адже у слові «сьогоднішній» уже є корінь «день». Достатньо сказати «сьогодні» та «на сьогодні». Так само помилково казати «у даний період часу», «у теперішній момент», «на даний момент». Нормативно — «нині», «тепер», «сьогодні», «у цей період», «натепер». Порівняймо ненормативне речення «На сьогоднішній день питання залишається невирішеним» із нормативним «Нині питання залишається невирішеним» або «Питання досі невирішене».

«У даний період часу відбувається реалізація проєкту», — це приклад неправильно речення. Натомість правильне звучить так: «Нині реалізовують проєкт». Хибно казати: «У теперішній момент вакансія є вільною».

Кажімо: «Нині є вакансія». Зверніть увагу на вислів «вільна вакансія». Це недоречна фраза. Нагадує мені «масло масляне». Треба казати просто «вакансія». Адже це слово походить з латинської мови й вже означає «вільне місце», «вільну посаду у штаті установи».

• Фрази «моя власна думка», «мій власний погляд», «моя особиста справа», «моє особисте враження» поєднує займенник «мій» — це ж і є «власний», «особистий», тож досить уживати
• «моя думка» або «власна думка»,
• «мій погляд» або «власний погляд»,
• «моя справа» або «особиста справа»,
• «моє враження» або «особисте враження».

У висловах «моя автобіографія» і «мій автопортрет» перша частина цих складних слів «авто-» походить з грецької мови і означає «сам», має значення «власний». То якщо автобіографія, очевидно, це розповідь про себе, а автопортрет — фотографія самого себе, слід казати просто «автобіографія» без присвійного займенника «моя» і «автопортрет» без займенника «мій», або трохи навпаки: «моя біографія» і «мій портрет».

Що не так із «адресою місця проживання»? Річ у тім, що «адреса» — це і є «місце проживання», достатньо казати просто «адреса». До слова, словосполучення «на адресу» і за «адресою» мають різне значення. Вислів «на адресу» вказує на напрямок дії (можна поставити запитання «куди?»). Наприклад, «Ми хочемо, щоб листи надсилали на адресу редакції». Або щоб зверталися на адресу: м. Київ, вул. Хрещатик. Вислів «за адресою» вказує на місце дії (можна поставити запитання «де?»).

Наприклад:

— Де розташовані курси ошатної української?
— За адресою: м. Київ, вул. Хрещатик.

Або: «Я проживаю за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська».

Ненормативно й «бачити сновидіння». Або «бачити уві сні», або «снити», або «бачити сни». Адже «бачити» та друга частина слова «сновидіння» — «видіти» — це синоніми. Тож у фразі «бачити сновидіння» ми буквально кажемо «бачити снобачення».

Конструкція «памʼятні сувеніри» — теж помилка. Бо слово «сувенір» — французького походження й означає «спогад», «памʼять». Тобто «сувенір» це вже подарунок на спомин або річ, повʼязана зі спогадами. Тож вживаємо або просто «сувенір», або ж замінюємо це слово сполученнями «річ на спомин» чи «памʼятний подарунок».

Недоречно казати

• «взаємозвʼязок між собою», адже «взаємозвʼязок» — це звʼязок між чимось, кимось, тому достатньо сказати «взаємозвʼязок»;
• «ІТ-технології», бо ІТ — це і є інформаційні технології, додавати слово «технології» ще раз — це повторювати те саме, уживаймо просто ІТ або «інформаційні технології»;
• «система GPS», абревіатура GPS розшифровується як Global Positioning System, тобто «глобальна система позиціонування», слово «система» тут уже є, тому кажемо просто GPS.

Щоб зрозуміти та легко переконатися у тім, які сполучення тавтологічні, слід погортати академічні словники і порівняти значення слів у сполученнях, які досліджуємо. Отже, уникаймо таких звичних, але помилкових сполучень:

• «дисертаційне дослідження» — кажімо просто «дисертація», адже це слово походить з французької мови й означає «дослідження»;
• «меморіальні памʼятники» — кажімо або «памʼятник», або «меморіал», бо слово іншомовного походження «меморіальний», зокрема з латинської, означає «памʼятний», в українській мові виступає зі значенням «той, що служить для увічнення памʼяті», наприклад, «меморіальний знак», «меморіальна дошка», «меморіальний комплекс». А «памʼятник» — це архітектурна або скульптурна споруда в памʼять чи на честь кого-небудь або чого-небудь, також «споруда на могилі в памʼять померлого; надгробок». Прикметник «памʼятний» вживаємо і для позначення того, чого не можна забути, синонімізуючи зі словом «незабутній». Тож вислів «меморіальні памʼятники» — неправильний, бо є тавтологічним сполученням на кшталт «памʼятне вшанування памʼяті»;

• «передовий авангард» — кажімо просто «авангард», адже це слово походить із французької й буквально означає «передовий загін», тобто частину військ або флоту, що йде попереду головних сил, а в переносному значенні це — «найсвідоміша, найпередовіша частина певної суспільної групи або класу, що веде за собою».
• Отже, передовий загін на фронті — це авангард. А коли ми кажемо «передовий авангард» — це плеоназм, груба помилка. Тому краще не дублювати думку, а просто вжити слово «авангард»;
• «перший дебют», «перші дебюти» — кажімо просто «дебюти», бо «дебют» — це і є «перший виступ».

Наприклад:

«Незважаючи на те, що Україна здобула незалежність 1991 року, уболівальникам довелося чекати дебюту національної команди на Олімпійських іграх до 1994 року».

• Отже, не кажемо «першого дебюту» — просто «дебюту»;
• «статистичні підрахунки» — достатньо сказати «підрахунки» або «статистика»;
• «кінцевий результат» — просто «результат»;
• «основна суть питання» — кажімо «суть питання»;
• «попереднє планування» — лише «планування»;
• «продовжити далі» — «продовжити».

Замість «здійснювати контроль» кажіть дієсловом «контролювати». Перепишімо це хибне речення «Контроль за виконанням наказу буде здійснюватися відділом кадрів» на правильне «Відділ кадрів контролює виконання наказу».

Сполучення «у повному обсязі виконати» краще замінити одним словом «виконати». А замість «внести особистий вклад» — «зробити внесок». І не «набувати білого кольору», а простіше — «білішати».

Недоречно також вживати словосполучення, як-от:

• «вечірній захід сонця» — кажіть «захід сонця», адже ранкового заходу сонця не буває;
• «неочікуваний сюрприз» — просто «сюрприз» кажіть, бо це «те, чого хто-небудь не чекає, на що не сподівається, так, несподіваний подарунок», а якщо його очікували, ну, то це вже зовсім не сюрприз;
• «молода дівчина» — просто «дівчина», бо це і є «молода неодружена особа жіночої статі», ба більше, ви ж не кажете «стара дівчина»?;
• «непідтверджені чутки» — треба казати просто «чутки», адже це «відомості, вірогідність яких не підтверджено», а усе, що підтверджено — це факти;
• «реальні факти» — ну, ви зрозуміли, що нереальних фактів не буває;
• «внутрішній інтерʼєр» — просто «інтерʼєр», бо це і є «внутрішня частина приміщення». Вислову «зовнішній інтерʼєр» не існує. А що натомість ззовні? Екстерʼєр, тобто зовнішній вигляд будівлі;
• «бурхливі овації» — просто «овації», бо це і є «бурхливі оплески»;
• «інша альтернатива» — кажіть лише «альтернатива», що, по суті, є необхідністю вибору між двома можливостями;
• «основа базується» — просто «основа», бо «базуватися» — це «мати щось за основу»;
• «попередити заздалегідь» — просто «попередити», бо це дієслово вже містить значення дії наперед, тобто «повідомити наперед»;
• «20 років тому назад» — запамʼятаймо: «20 років тому», бо слово «назад» тут дублює той самий сенс;
• «професіонал своєї справи» — та ні, просто «професіонал», бо це слово вже містить поняття «своя справа»;
• «державний чиновник» — просто «чиновник» = «державний службовець»;
• «перспектива на майбутнє» — «перспектива», що є «можливістю кого-, чого-небудь у майбутньому»;
• «знижка мінус 20 %» — просто «знижка 20 %», річ у тім, що знижка передбачає «мінус» від попередньої ціни;
• «захисний імунітет» — «імунітет» (стійкість організму проти зараження);
• «швИдкісний експрес» — просто «експрес», бо це слово вже означає «швидкий», тому «швИдкісний» у нашому словосполученні логічно зайве;
• «завзятий ентузіазм» — ні, просто «ентузіазм», адже це «сильний зАпал, захоплення, душевне піднесення»;
• «майстерний віртуоз» — «віртуоз», тобто «виконавець, який досконало володіє технікою свого мистецтва». Тобто майстерний виконавець. Правильно вживати слово «віртуоз» без прикметника «майстерний»;
• «основний лейтмотив» — оскільки «лейтмотив» це і є «провідний мотив, основна думка», слід казати не
• «основний лейтмотив, а просто «лейтмотив»;
• «прейскурант цін» — помилка, бо «прейскурант» — довідник цін;
• «долоні рук» — річ у тім, що долоні бувають тільки на руках, бо на ногах — стУпні;
• «бестселер продажів» — просто «бестселер», адже це «той, що найбільше продається»;
• «додатковий бонус» — просто «бонус», тобто «додатковий товар або послуга»;
• «спільна співпраця» — «співпраця»;
• «імпортувати з-за кордону» — треба казати одним словом «імпортувати», що означає «ввозити з-за кордону»;
• «експортувати за кордон» — просто «експортувати», бо вже означає «вивозити за кордон»;
• «підніматися вгору» та «падати вниз» — хто вміє падати вгору, підніміть руку вниз. Це, звичайно, жартома,
• але слід казати одним словом «підніматися», бо униз підніматися не можна, як і падати вгору;
• «повертатися назад», «відступати назад» — а куди ж іще повертатися та відступати? Тож вживаймо
• «повертатися», «відступати» без слова «назад»;
• «спустися вниз» — просто «спустися»;
• «звести очі вгору» — «звести очі»;
• «у серпні місяці» — разом із назвою місяця слово «місяць» вживати не треба;
• «штрафні санкції» — й тут смислова надмірність, оскільки санкції вже є покаранням, тож слід казати або «санкції», або «штрафи»;
• замість «значна кількість» — «чимало, багато»;
• «незначна кількість» — «обмаль»;
• «у більшості випадків» — «здебільшого, переважно»;
• «у противному випадку» — «інакше».

Надлишок інформації містять словосполучення:

• «у найближчому майбутньому» — кажімо «невдовзі» або «незабаром»;
• «до останнього часу» — замінюємо одним словом «донедавна»;
• «кількісний склад» — це просто «кількість»;
• «складова частина» — краще сказати «складник»;
• не «основні положення» — а «засади»;
• і не «підростаюче покоління» — а «підлітки»;
• «особи чоловічої статі» — навіщо цей канцелярит, якщо можна сказати просто «чоловіки»;
• «мешканці сільської місцевості» — «селяни»;
• «складні погодні умови» — та «негода» це;
• «збільшити в три рази» — замінімо цей вираз дієсловом «потроїти»;
• «незначні дрібниці» — дрібниці не бувають грандіозними, тож просто «дрібниці»;
• «підступна зрада» — а хіба зраджують з добрими намірами?;
• «приховані таємниці» — якщо вони неприховані, то це навряд чи таємниці;
• «кипить гаряча робота» — якщо робота кипить, слово «гаряча» вже зайве;
• «є в наявності» — треба казати або «є», або «в наявності»;
• «зігнути ноги в колінах» чи «руки у лІктях» — а де ще їх можна зігнути? Достатньо сказати «зігнути ноги / руки»;
• «треба розглянути внесені пропозиції» — достатньо сказати «розглянути пропозиції»;
• «пильно контролювати» — контроль і так передбачає пильність, тому просто «контролювати»;
• «привітати з досягнутими успіхами» — лаконічно і правильно «привітати з успіхами»;
• «у кожного своя заповітна мрія» — мрія за своєю природою завжди заповітна, тож кажімо «у кожного своя мрія».

Насамкінець скажу вустами народної мудрості: «Говоріть так, щоб словам було тісно, а думкам просторо». Втім, памʼятайте, що робити помилки не соромно! Аж ніяк. Важливо вчитись розпізнавати їх і уникати надалі. З вами була Світлана Біла та авторський подкаст «Ошатна українська» на Громадському радіо! Почуймося!

 

---