Сну чи сна: підступний родовий відмінок

Бо знаєте, яке збентеження повсякчас човгає на порозі навіть досвідчених мовців? Його величність родовий відмінок іменників чоловічого роду. Оці начебто вічні муки: -а (-я) чи -у (-ю)? Маю на увазі, вживання закінчень іменників чоловічого роду в родовому відмінку. Ну, наприклад. Синоптики Українського гідрометцентру попереджали про шквалисте посилення вітру… чи вітра? А доща… чи дощу завтра точно вже не буде? А тумана? Чи туману? У мене просто немає телефона… чи телефону… щоб ознайомитися з офіційним оновленим прогнозом погоди. Хоч без затора чи затору… поблизу університета… університету? 

Чому мовці так часто плутають закінчення? Свого часу помоскалення, зросійщення на наших же питомих теренах вплинуло на мовленнєве чуття обирати правильні закінчення для іменників чоловічого роду у родовому відмінку однини.

Закінчення слів не завжди легко визначити. Але якщо знаєш правила — то жодних проблем. Беріть кавові чашки, що бряжчать. Бо під час нашої радійної здибанки буде час для неквапливих, але вкрай точних думок. Віднині без жодного поплУтання. 

Зараз на святій горі Афон пахне пряним молочним мигдалем і віє зусібіч запашним голубим фіміамом. Повітря напоєне молитвою з вірою, що її птахи від закамʼянілої нечуттєвості доносять в загоїне небо до Отця і Сина, і Святого Духа… чи Святого Духу? Яке закінчення обрати? 

В «Українському правописі» цій темі присвячено аж пʼять сторінок… сухих правил, приміток з прикладами, які не є вичерпними. Втім, навіть попри це, як на мене, цю тему остаточно в чинному правописі так і не опрацьовано. Тому що виклад орфографічної норми в СДМ (стандарт державної мови) «Український правопис» складний, заплутаний та розмитий.

Бо численні винятки з правил переважно подали кількома прикладами без коментарів, без розʼяснень. Крім того, значній частині слів притаманні нормативні варіанти закінчень родового відмінка, як-от: акта й акту, алмаза й алмазу, апарата й апарату, блока й блоку, бора й бору, дзвона й дзвону, елемента й елементу, інструмента й інструменту, каменя й каменю, листопада й листопаду, соняшника й соняшнику, терміна й терміну, шаблона й шаблону тощо). А різницю в закінченнях у правописі аргументують на сторінці 102 у такий спосіб, цитую: «У низці іменників вибір закінчення залежить від значення слова».

Тож я постараюся пояснити просто, доступно і вичерпно, зважаючи на чинні правописні норми. Адже визначити семантику, тобто смислове значення проблемного слова, збагнути, до якої категорії воно належить, щоб, відповідно, обрати правильне закінчення в родовому відмінку, тобто -а (-я) чи -у (-ю) — це досить-таки пекуче питання-завдання та головний біль для мовців, змушених ще і ще раз перевіряти за словниками, які часом дають суперечливі рекомендації.

Щоб краще зрозуміти тему, почнімо з основ

Хто у нас бʼється об ці родового відмінка стіни закінчень?

Це іменники ІІ відміни однини. Вони мають закінчення -а (-я) або -у (-ю), але це залежить від того, істота це чи неістота, конкретне значення чи абстрактне та від багатьох інших чинників. Ой-йой. Якось складно стало, еге ж?

А що таке та ІІ відміна?

• Це іменники чоловічого роду з закінченням на -о, наприклад, батько, Павло, Дніпро, Дмитро, Франко, Шевченко.
• Нульовим закінченням, як-от: командир, лікар, літак, березень, полин, спокій, маляр, пісняр, повістяр, снігур, газетяр, вівчар, цар.
• А також іменники середнього роду на -о, -е, -я: місто, озеро, село, крило,  ребро, печиво, плече, море, поле, ложе, прізвище, сховище, збіжжя, узбіччя, знаряддя, обличчя, уміння.

Закінчення –а (-я) у родовому відмінку набувають істоти, чітко окреслені, конкретні предмети й поняття, які мають чіткі межі, до яких ми можемо доторкнутися рукою чи узяти до рук, можемо полічити.

Почнімо з істот, до яких належать особи, власні імена та прізвища: 

• академіка, воїна, делегата, священника, співака, теслярА, актора, мАлярА, піснярА, повістярА, газетярА;
• фахівця, лікаря, бОндаря, кухаря, пИсаря, вівчарЯ, царя, воротаря, друкаря, кобзаря, секретаря, проводиря, шахтаря, незнайомця, промовця, учителя, хлопця, диджея;
• ТарАса ШевчЕнка, ВасилЯ, І́горя, ЛАзаря.

Якщо ж ми говоримо про людину як фенОмен, тобто з рідкісними здібностями, нахилами тощо, то в родовому відмінку яке слід закінчення обрати? Правильно, на -а, фенОмена. А якщо йтиметься про незвичайне, виняткове явище — в цьому ж відмінку буде закінчення -у, фенОмену.

Також до істот належать назви тварин, риб, птахів, комах, тож у родовому відмінку вони мають закінчення –а, -я:  

• коня, зайця, окуня, снігура, орла, горобця, жука.

А також назви організмів: мікроба (АЛЕ: вірусу). Чому так? Тому що мікроб — це мікроскопічний організм, а вірус охоплює велику групу хвороб, а назви хвороб мають закінчення -у (-ю): грипу, бронхіту, діабету. Але про це дещо згодом.

Тепер стосовно істот у зменшено-пестливій формі: 

• козачЕнька, хлОпчика, татусЯ; вовчика, зайчика, соколика.

Закінчення –а (-я) у родовому відмінку мають й персоніфіковані предмети та явища, які уособлюють, тобто виражають в образах живих істот, наділяють їх такими рисами: Вітра, Вихора, Місяця.

А тепер повернімося на Афон, де повітря напоєне молитвою із вірою, що її птахи від закамʼянілої нечуттєвості доносять в загоїне небо до Отця і Сина, і Святого Духа… чи Святого Духу? То як правильно? Однозначно — Святого Духа, з закінченням на -а. Чому? Як перевірити правильне закінчення? Спершу маємо визначити, чи Святий Дух це істота чи неістота? Істота. Яка? Безплотна надприродна істота. Святий Дух — одна з іпостасей Святої Трійці в християнстві, є Богом, Божественною особою, тому у родовому відмінку й має закінчення -а, Святого Духа.

Якщо ж йдеться про внутрішній стан людини, тоді — духу, на -у. Наприклад, незламність — сила духу українців. Або ще такий приклад: 

«На цій землі головне — встигнути набутися разом що є сили, що є духу».

Закінчення –а (-я) мають й назви неістот, які позначають конкретні предмети. Сюди відносимо 

• дерева і квіти (їх можна порахувати):
• бЕреста, дУба, клена, явора, ясеня, тюльпана,
• і у зменшено-пестливій формі: дубкА, яворОнька, ясенОчка,

АЛЕ: маку, бо це травʼяниста рослина, а у назвах травʼянистих рослин і кущів закінчення на -у (-ю), тож і: барвІнку, бузкУ, щавлЮ. Бо йдеться не про одну квітку, а рослинну сукупність (але про це дещо згодом поясню);

Назви технічних реалій, машин та їхніх деталей: 

• вагона, електрокАра, ескалАтора, компʼютера, літака, монітора, мотора, потяга, трактора; автомобіля, дизеля, пОршня; вагОнчика, літачка;

Терміни іншомовного походження, які позначають предмети, структурні елементи, геометричні тіла та їхні частини, астрономічні тіла та їхні власні назви, математичні, а також лінгвістичні поняття: 

• астероїда, атома, болІда, вЕктора, елемента, еліпсОїда, інтегрАла, катОда, квадрата, квАрка, коефіцієнта, кОнуса, кОсинуса, метеОра, циліндра;
• Марса, Меркурія, Юпітера;
• інтерфІкса, Афікса, локатИва, префікса, суфікса та ін.,

АЛЕ: сИнтаксису, фразеологізму;

Іменники-терміни: 

• відмІнка, восьмикУтника, додатка, знамЕнника, іменника, прислівника, трикутника, чисельника, числівника, шкІва; променя,

АЛЕ: виду, роду, склАду, способу (про це дещо згодом);

Назви одиниць вимірювання довжини:

• дюйма, кілометра, метра.

Або маси:

• грама, кілограма, фУнта, фУнтика;

Назви відрізків часу, днів тижня і місяців: 

• дня, тижня, місяця; вівторка, понеділка;
• січня, листопАда як місяця, АЛЕ листопАду, бо це процес опадання листя, так, явище природи, тому закінчення на -у;
• віку, року (бо це сукупність місяців, тижнів і днів), поясу (якщо вживаємо у значенні смУги фізичних обʼєктів, частини поверхні земної кулі).

А також рахункОві іменники та числівники:

• десятка; мільйона, мільярда.

Назви грошових знаків: 

• грошА, долара, карбованця, сантИма, фрАнка, цЕнта, червІнця, червІнчика;

Назви органів і частин тіла: 

• живота, кишківника, мʼяза, носа, пальця, рота, скелета, суглоба, хребта, шлунка; животика, пальчика, АЛЕ: стравоходу, мозку;

Назви житлових приміщень, сільськогосподарських і технічних будівель та їхніх частин, архітектурних деталей: 

• барАка, димарЯ, кОмина, одвІрка, піддАшка, причІлка, свОлока (балка, яка підтримує стелю в будівлях), флІгеля;
• вітрякА, вУлика, голубникА;
• акведУка, багЕта, балкОна, Еркера (напівкруглий, трикутний, чотирикутний або багатогранний зАсклений виступ у зовнішній стіні будинку), карнИза, пАндуса, тАмбура, АЛЕ: підмУрку, покОю;

Назви предметів побуту: 

• ножА, чайника, черпакА; дивана, мИсника, сервАнта, стільця; стільчика;

Назви одягу і взуття: 

• джЕмпера, жупАнА, кобенякА (суконний довгий і широкий чоловічий верхній одяг з відлОгою), костюма, кУнтУша, піджака, плаща, пОяса (як елемент одягу), светра; кЕда, черевИка, чОбота; костЮмчика, плАщика; черевИчка;

Назви виробів із борошна:

• батОна, бУблика, калачА, рогалика;

Назви церковних реалій:

• амвОна, іконостАса; вІвтарЯ;

Назви населених пунктів без варіантів мають закінчення тільки -а (-я), якщо є суфікси

• -ськ-: Бердянськ — БердЯнська;
• -цьк-: Луцьк — Луцька,
• -ець-: БОбринець — БОбринця, Трускавець — ТрускавцЯ;

Також якщо є форманти, афікси, тобто такі елементи, як-от:

• -бург-: ПІттсбург — ПІттсбурга,
• -град- (-город-): ВИшгорода, МИргорода, ШАргорода,
• -мир-: Житомира,
• -піль- (-поль-): Бориспіль — БорИсполя, Тернопіль — ТернОполя, Ямпіль — Ямполя,
• -слав-: ПереЯслава,
• -фурт-: ФрАнкфурта.

Окрема любов — це назви річок. Тут діє непорушне мовне правило: якщо в родовому відмінку однини наголошено кінцевий склад, то там безкомпромісно панує територія закінчень -а або -я, наприклад: 

• ми йдемо до повноводного ДніпрА,
• стоїмо біля круч ДністрА,
• пливемО за течіЄю ЗбручА чи степового БикА.

Так само і з мальовничими річками у родовому відмінку: 

• ВільхівцЯ, ДінцЯ, ІнгульцЯ, ТорцЯ, ХустцЯ.

Але й це ще не все! Зверніть увагу на назви населених пунктів та різні географічні назви, що мають суфікси присвійності, тобто ті, які вказують на приналежність особі або тварині, це суфікси -ів- (-їв-) / -ев- (-єв-), -ів- / -ов-, -ин- (-ін-), -ач-, -ич-, тож назви з цими суфіксами без варіантів мають закінчення у родовому відмінку тільки -а (-я).

Розгляньмо їх:

• ТЕтерева, Києва, Львова, Миколаєва, ОлЕськова, Харкова, ХОдорова;
• БатУрина, ПирЯтина, СвятОшина, СнЯтина;
• БАхмача, ГАдяча, ГАлича.

Сюди ж належать й окремі іменники з наголосом на корені, які ми так само чітко маркуємо закінченнями -а (-я): 

• БрЕча, ВОвка, ДОвжика, МалОго КуЯльника, СалгИра, СвІжа, СмОтрича.

У назвах Давидовий Брід, Зелений Гай слова «брід», «гай» — загальні назви. Вони в родовому відмінку мають закінчення -у (-ю), тож і в назвах населених пунктів мають таке саме закінчення: 

• ДавИдового БрОду, Зеленого Гаю,
• тож так само і: Кривого Рогу, ЧасовОго Яру, ШирОкого ЛАну.

Закінчення -у (-ю) — це протилежність конкретиці, бо охоплюють вони абстрактні, загальні, збірні поняття, нечітко окреслені предмети й поняття.

Розберімо їх по кісточках. Почнімо з абстрактних іменників чоловічого роду, які охоплюють 

Назви якостей і властивостей: 

• героїзму, ліризму, націоналізму, патріотизму;

Назви почуттів: 

• бОлю, гнІву, жАлЮ, жАху, рОзпачу, сорому, стИду (і стидА), стрАху;

Назви хвороб: 

• авітамінозу, артрОзу, бронхіту, гайморИту, грипу, діабЕту, кАшлю, колІту, кОру, нАбряку, Опіку, Опуху, отИту, правцЮ, тИфу, Ящуру;

Назви процесів, станів, властивостей, явищ суспільного життя, загальних понять: 

• сну, аналізу, бігу, вІдгуку, зАдуму, зАпису, заробІтку, затОру, звУку (бо це процес, але якщо йдеться про термін — тоді звУка), ідеалу, імпульсу, клОпоту, колОквіуму, конфлікту, кроку, лЕту (льОту), пОштовху, прибУтку, приЇзду, прогрЕсу, регрЕсу, ремОнту, рУху, сИнтезу, смУтку, спОкою, стОгону, сУмніву, тАнцю, успіху, хОду, шуму.
• АЛЕ: ривкА, стрибкА, стусанА, танкА;

Назви філософських, літературознавчих та інших наукових понять: 

• абсолюту, абсурду, агностицИзму, антропоцентрИзму, дисонансу, догматИзму;
• аврАлу, акту (в значенні дії, бо якщо йтиметься про документ — тоді акта), достАтку, екскурсу, експорту, ідеалу, сОрту, спОсобу, фенОмену (бо йдеться про явище), фрейдИзму, хИсту та інші;

Назви явищ природи: 

• дощу, закінчення на -у, адже ми відчуваємо не дощ, а краплі води, тому це абстракція; як і вИхору, вІтру, вогнЮ, грАду, грОму, землетрусу, морозу, смЕрчу, туману, урагану, холоду, циклону.
• АЛЕ: ВІтра, Мороза як персоніфікованих явищ (ми це вже розглядали з вами).

Втім, також звертаю вашу увагу й на власні назви, що є співзвучними з найменуваннями явищ природи. Наприклад, Дмитро Вітер, а в родовому відмінку немає кого? — Дмитра Вітра. Оскільки це прізвище конкретної людини, тому й маємо закінчення -а.

Закінчення -у та -ю закономірно набувають назви віртуальних (соціальних та інших) мереж: 

• інстаграму, фЕйсбУку, ютУбу, вайберу тощо

Іменники на позначення сукупності істот, наприклад: 

• батальйОну, взвОду, дивізіОну, електорАту, народу, кОрпусу (бо йдеться про військове зʼєднання), ордену (бо це чернеча громада), оркестру, пОлку, рОю, хОру, класу, АЛЕ: табунА, бо наголос падає на останній склад.

Погодьтеся, ми можемо підійти й доторкнутися до конкретного вояка, командира, музиканта, співака, учня, громадянина (тому в них й закінчення -а), натомість доторкнутися одночасно до всього колективу, батальйОну, взвОду, дивізіОну, оркестру, хору, класу, електорАту, народу — фізично неможливо. Тому іменники на позначення сукупності істот й мають закінчення -у (-ю). Як і іменники на позначення сукупності неістот, а це:

Дерева та кущі: 

• гАю, лІсу, сАду
• АЛЕ: садкА через наголос, запамʼятаймо цей виняток), чагарникУ;

Травʼянисті рослини: 

• барвІнку, бузкУ, буркунУ, горОху, звіробОю, крОпу, молочАю, очерЕту, щавлЮ, ячмЕню (АЛЕ: вівсА, на -а);

Сорти плодОвИх дерев:

• кальвІлю, ранЕту, ренклОду та інші;

Предмети побуту:

• одягу, реманЕнту, сувОю, товАру.

Закінченнями -у (-ю) в родовому відмінку однини обростають також іменники на позначення установ, закладів, організацій, обʼєднань держав. Працює те саме золоте правило: ми можемо фізично доторкнутися до окремої цеглини чи стіни, але не до всього приміщення одразу. Тому ми прямуємо до: 

• інституту, коледжу, ліцею, мАркету, музею, університету;
• клубу, комітету, уряду;
• союзу, блОку як обʼєднання держав,
• АЛЕ: блОка із закінченням на -а, якщо йдеться про механізм або камінь.

Назви спортивних ігор і танців також у родовому відмінку однини мають закінчення -у (-ю), тому що ми можемо простягнути руку, наприклад, до воріт чи мʼяча, але аж ніяк не до гри: 

• футбОлу, волейбОлу, бадмінтОну, баскетбОлу, бейсбОлу, гандбОлу, гОльфу, бОулінгу, альпінізму, біатлОну, бОксу, дАйвінгу, сЕрфінгу;
• бобслЕю (це вид санного спорту, швИдкісне ковзання з гір по спеціально обладнаних льодових трасах на санях), хокЕю;
• вАльсу, краковʼЯку (польський народний танець), полонЕзу, фокстрОту.

Хоча цей пункт підготував винятки: 

• гопакА та козакА у значенні танцю та квачА як дитячої гри, бо в цих іменниках закінчення залежить від наголосу,
• також сЕрфінга, бо йдеться про спортивне знаряддя, а якщо про вид спорту, то, так, — сЕрфінгу.

Наступна зупинка іменників у родовому відмінку із закінченнями -у (-ю) — це назви просторОвих понять та їхніх різновидів: 

• байрАку, вАлу, лимАну, лУгу, майдАну, тОку;
• всесвіту, світу, рИнгу, рОву, стЕпу, урИвку, Яру;
• крАю, небокрАю, ручАю, АЛЕ: горбА, хУтора.

До цієї групи належать також назви різних споруд і будинків, зокрема й військових, приміщень та їхніх частин, різних просторових комунікацій, як-от: 

• бастіОну, будИнку, вігвАму, вокзалу, гуртОжитку, ґанку, даху, заводу, зАлу, зАмку, інтернАту, канАлу, коридОру, метрополітЕну, мОлу, мУру, палАцу, парапЕту, підвАлу, плОту, пОверху (це слово часто є каменем спотикання правильних закінчень), портАлу, притУлку, сарАю, тИну, універмАгу, фасАду, фільвАрку, чУму, шИнку, штАбу,
• АЛЕ (переважно з наголосом на закінченні): бліндажА, гаражА, куренЯ, млинА, сажА, хлівА.

Також слід запамʼятати, що закінчення -а (-я) та -у (-ю) мають іменники: 

• мостА (конкретний предмет) і мОсту (цілісність),
• подібно: парканА і паркАну,
• плотА і плОту,
• столА і стОлу.

До просторових реалій належать і назви річок, але крім тих, які ми вже з вами розглядали, також озер, гір, островів, півостровІв, країн, областей: 

• БУгу, ГАнгу, ДОну, ДунАю, НІлу, РЕйну, СЕйму, СтИру, СтрИю;
• ЕльбрУсу, ПамІру;
• КІпру, КрИту, РОдосу;
• АлжИру, АфганістАну, ВатикАну, ЄгИпту, ІрАку, ІрАну, КитАю, ТайвАню;
• ГонкОнгу, ДонбАсу, ЕльзАсу, КавкАзу, КарабАху, Сен-ПʼЄру і МікелОну.

Закінчення -а (-я) та -у (-ю) виконують розрізнювальну функцію в деяких іменниках, які позначають міста та країни. Розгляньмо приклади. 

• Ви можете купити квиток до галасливого міста Нью-Йорка, але подорожувати автомобілем по всьому штату Нью-Йорку.
• Можна блукати вуличками стародавнього міста Рима, але вивчати історію великої Римської імперії чи сучасної держави — Риму.
• Ви можете приземлитися в аеропортУ міста АлжИра чи приморського ТунІса, але потім вирушити вглиб пустелі країни АлжИру чи країни ТунІсу.

Тож зважайте на закінчення, щоб випадково не «стиснути» цілу країну до розмірів одного мегаполіса.

Утім, закінчення -у (-ю), рідше -а (я) мають ще такі назви населених пунктів: 

• АмстердАму й АмстердАма, ГОмелю й ГОмеля, ЛіверпУлю й ЛіверпУля, ЛОндону й ЛОндона, МадрИду й МадрИда, ПарИжу й ПарИжа, ЧорнОбилю й ЧорнОбиля.

Закінчення -у (-ю) мають й речовинні іменники: 

• борщУ, квАсу, льОду, мЕду, вОску, бальзаму, азоту, бОру, брОму, спирту, йОду, гАсу, асфАльту, гІпсу, гранІту, піскУ, пОроху, плазміногЕну (білок плазми крові),  фібриногЕну (білок крові, який виробляється в печінці);
• алюмінію, вОдню, вуглецЮ, кИсню, мАгнію, рАдію, тАлію, тУлію,
• АЛЕ: білкА, хлІба, бо це конкретні обʼєкти.

Закінчення -у (-ю) обожнює більшість складних безсуфіксних слів (крім назв істот). Аби закріпити знання, відтренуймо на прикладах: 

• ми стежимо за будівництвом водогОну чи газогОну,
• проводимо пунктирну лінію вододІлу,
• захоплюємося творами живОпису,
• для створення живоплОту з ожини використаємо опори та дріт,
• гортаємо сторінки манускрИпту чи рукОпису,
• досліджуємо лінії свого родовОду,
• а ще маємо памʼятати, що кожна частина суходОлу має свою берегову лінію.
• АЛЕ якщо йтиметься про назви машин — правопис миттєво повертає нас до закінчень -а (-я), наприклад, електровОза, пароплАва.

Більшість префіксальних іменників однини із різними значеннями (крім назв істот) мають теж закінчення -у (-ю) у родовому відмінку: 

• вИбою, вИпадку, вИслову, відбОю, вІдгуку, заробІтку, зАпису, затОру, пОбуту, пОштовху, прибУтку, сувОю, усміху, успіху.

У низці іменників зміна закінчення працює як смисловий перемикач… з території конкретних іменників на територію абстрактних та значень сукупності. Приклади:

• підписуємо текст юридичного акта (документ), але стежимо за розвитком акту (дія) творення,
• алмаза (коштовний камінь) — алмазу (мінерал, речовинний іменник),
• апарата (прилад) — апарату (установа),
• бАла (одиниця вимірювання) — бАлу (святковий вечір),
• блОка (частина споруди, машини) — блОку (обʼєднання держав),
• бОра (свердло) — бОру (хімічний елемент),
• бОрта (край одягу, посуду) — бОрту (судно),
• булАта (зброя) — булАту (сталь),
• вАла (деталь машини) — вАлу (насип),
• дзвОна (інструмент) — дзвОну (звук),
• елемЕнта (конкретне) — елемЕнту (абстрактне),
• імЕйла (поштова електронна скринька) — імЕйлу (система електронної пошти),
• інструмЕнта (одиничне) — інструмЕнту (збірне),
• кАменя (одиничне) — кАменю (збірне),
• клИна (предмет) — клИну (просторове поняття),
• кОрпуса (тулуб) — кОрпусу (сукупне),
• органа (частина тіла) — органу (установа),
• оригінАла (особа) — оригінАлу (документ),
• папЕра (документ) — папЕру (матеріал),
• пОтяга (поїзд) — пОтягу (почуття),
• придАтка (відросток) — придАтку (додаток),
• рахУнка (документ) — рахУнку (дія),
• сОняшника (рослина) — сОняшнику (насіння),
• стАна (технічний термін) — стАну (музичний термін),
• телефОна (апарат) — телефОну (вид звʼязку),
• тЕрміна (слово) — тЕрміну (строк),
• фАктора (маклер) — фАктору (чинник),
• шаблОна (пристрій; крЕсленик) — шаблОну (зразок).

Насамкінець розгляньмо один цікавий приклад.

У морській воді виджигирюють грайливі дельфіни Афону… чи Афона? Як правильно? Афону, на -у. Чому? Бо Афон — це й гора, й автономна чернеча держава, розташована на однойменному півострові в Греції. А це все належить до просторових реалій! Тож врозкид гойдаючись на хвилях від судна в бездонному Егейському шатрі, приковують до себе очі грайливі дельфіни Афону, що влаштували забавку, заходячись виджигирювати у воді, вистрибуючи на поверхню, — велика радість Божої благодаті в темний період для всіх.

З вами була Світлана Біла та авторський подкаст «Ошатна українська» на Громадському радіо! Почуймося!