Ілюстративне фото
Альона Нестеренко: Росія продовжує продавати викрадене українське зерно. Тільки у 2025 році РФ незаконно вивезла близько двох мільйонів тонн. І реалізували його на зовнішніх ринках. Продукцію продавали як в Африці та Азії, так і в країнах Європи. Про це заявив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга під час Чорноморської безпекової конференції у Кишиневі.
І от про те, як російська агресія впливає на агросектор України та світу, і як країна-терорист намагається перекласти відповідальність за продовольчу кризу з себе на Україну,говоримо цього разу. Це проєкт, який Громадське радіо реалізує спільно зі StopFake. І разом зі мною традиційно Олена Чуранова, фактчекерка проєкту StopFake, аспірантка і старша викладачка Могилянської школи журналістики.
Розкажи, чи Росія висвітлює якимось чином крадіжку українського зерна? Вони визнають це і позиціонують себе такими собі «миротворцями», тими, хто «рятує світ від продовольчої кризи»? Або ж просто роблять вигляд, що це їхнє зерно і взагалі ніяк це не окреслюють? Адже навіть на сайті Центру протидії дезінформації, висвітлюючи механізм крадіжки Росії українського зерна, пишуть, що Росія змішує своє зерно з незаконно вивезеним, аби його було важче відстежити.
Олена Чуранова: Звісно, Росія не називає це крадіжкою, як жодний злодій не зізнається в тому, що він якийсь злочин скоює. Тут дуже важливо все в тому, як це все називати. По суті, ми ж бачимо, яку Росія використовує лексику у своїй інформаційній війні і конструює реальність через ці слова. Грубо кажучи, коли замість «вибухів» якісь «хлопки».
І з зерном, звісно, в жодному разі, у їхніх формулювання, це не крадіжка, це «введення нових регіонів в аграрну структуру Росії». Причому навіть вже наголошують і аграрії, в тому числі, російські, що нібито важливо говорити не «нові регіони», а «воссоединенные». Тому що «нові» означає, що їх раніше не було в складі.
Тому «важливо казати, що все це ті поля і ця вся територія, яка була окупована, це просто повернення так званої родної гавані, яку вони просто знову повернули і почали використовувати». І, звісно, висвітлення всього цього в такому сатиричному для нас, бо ми це бачимо як просто звичайна крадіжка, в якому вона світлі показується, що Росія, наприклад, почала наголошувати, що вона «наростила експорт пшениці», що в неї «зросли врожаї», купа різних «рекордів».
І коли ми дивимося на цю статистику, дивно, але цей весь експорт, ці всі дані, ця вся врожайність, вона різко зросла з 2022 року. Що ж сталося?
Тому вона просто використовує українські землі, які в Україні були лідерами по виробництву агропродукції, тепер просто називає це все російським і використовує так, як може, тому що насправді не так багато в них можливостей це використовувати. Вони самі проговорюють, що це те саме зерно, яке на «воссоєдінених» так званих регіонах вирощується. Вони можуть продавати або Ірану, або Китаю.
Раніше з Криму в Сирії вони продавали, тепер вони кажуть, «на жаль, Сирія відмовилася чомусь». І вони це все запаковують у такі формулювання, що «через певні воєнні причини досить складно виробляти». Хоча вирощувати дешево.
А чому дешево? Тому що це не ваша територія, тому що ви практично не платите цим фермерам, але їм складно це все експортувати. А чому складно експортувати? Тому що це ж крадене зерно, тому що є санкції, постійно різні обмеження зростають. Зараз під санкціями різні судна, кораблі, які перевозять це зерно.
Але ти сама вказала, що тепер вони почали діяти цими шляхами перемішування українського зерна з російським, щоб було складніше відстежити саме перевезення і продаж українського краденого зерна. Але, звісно, це все упаковується в такі формулювання, що «Росія тепер лідер» у нас з краденим зерном, що саме «з приходом Росії тепер сектор почав ще більше розвиватися», ще «будуть більші території освоюватись». І ще досить цинічно відбувається постійне порівняння «освоєння всіх окупованих земель» з «Дальнім Востоком».
Вони вказують, що так само, «як ми там все освоїли, так і тут». І разом із тим вони використовують всі тактики завезення купи росіян на наші території. Вони це називають «обміном» так званим.
«Якщо дивитися у контексті війни, початку великої війни 2022 року, ми бачимо системні атаки, які здійснює Росія по відношенню до України, по напрямку аграрної продукції. Чому? Тому що одним із перших етапів великої війни стало те, що були заблоковані порти Одеси, миколаївські порти. Це фактично 90% від того, що ми експортували, логістичний шлях рухався морем, це і доступно, і дешевше, і кількість вивезення можна здійснити значно більше, ніж автомобілями чи залізницею.
Блокування тоді призвело до того, що світ настільки недооцінював той експорт, який йде з України, що вважали, що це ні на що не вплине. Але по факту півроку, коли не працювали порти, ціни на продовольство зросли порядка на 17%. І вже почали говорити про те, що це загрожує продовольчій безпеці, особливо в тих регіонах, де Україна якнайбільше експортувала. Країни Азії, Африки, Близького Сходу, там, де не все стабільно в плані соціальних можливостей утримання в своїх країнах забезпечення продовольством.
Відповідно, почалися перемовини тоді ж про зерновий коридор, а вдалося його зробити, але Росія так чи інакше створювала можливості для того, щоб призупиняти, гальмувати рух цим зерновим коридором. Зокрема тоді Туреччина виступала також посередником і були створені робочі групи. Одним словом, вона, окрім прямих дій впливу війною на територію України, вдається до економічної війни через аграрну продукцію. Чому це так важливо? Бо фактично 60% від того, що ми експортуємо, це аграрна продукція.
Тобто більша частина, відповідно валютна виручка, яка сьогодні надходить на територію України для підтримання економіки, для того, щоб підтримувати Збройні Сили України, це в тому числі, те, що реалізується від аграрної продукції.
Минулого року це десь порядка 24 мільярдів доларів. Відповідно, вони розуміють, що чим більше створюватиметься проблем, тим не вчасніше і не гарантованіше Україна зможе отримувати ці кошти.
Тому ми бачимо постійні удари по портовій інфраструктури. Уже на сьогоднішній день тільки своїми ударами по портах завдали шкоди матеріальним цінностям в портах Великої Одеси більше, ніж на півтора мільярда доларів. Більше того, в цьому сезоні це призвело до того, що ми маємо проблеми зі значною кількістю перехідних залишків, які у нас фактично будуть складати більше 11-13 мільйонів, що створює додатковий тиск всередині країни. Тому що ми в червні розпочнемо збір нового вгрожаю, його потрібно зберігати в елеваторах, потрібно буде думати, як швидше експортувати. Все це створює додатковий тиск і на збереження, і на логістику, отже ціна може просідати.
Відповідно, українські аграрії, які і так перебувають на складних умовах роботи, в принципі, як і всі бізнеси в Україні, але за рахунок додаткового тиску, будуть отримувати кошти менші, отже, це напряму вплине на його господарську діяльність.
Тому те, що робить сьогодні Росія в контексті продовольчої конфронтації, вона дійсно робить це свідомо. Свідомо знищує аграрну інфраструктуру. Тому що, якщо дивитися з початку великої війни, за даними Київської школи економіки, там втрати прямі і непрямі сягають більше 80 мільярдів доларів, і, відповідно, кожен рік в продовженні війни тягне за собою додаткові втрати, які ми несемо.
Плюс ми повинні розуміти, що в ситуації великої війни ми маємо, на жаль, тимчасово окуповані території, а якщо дивитися в контексті обробітку земель, це втрата близько 20% родючих чорноземів, на яких ми вирощували свою продукцію, і Росія цим теж користується, крадучи це зерно, умовно вивозячи його підпільно, підробними документами і реалізуючи по світу.
Такі втрати вже оцінюються більше ніж на 15 мільйонів тонн зернових, що в сукупності десь тяне за собою порядка 7 мільярдів доларів втрат через оце викрадене українське зерно.
Тому якщо дивитися конкретніше, то по факту Росія продовжує використовувати зброю і тиск на соціально незахищені регіони в світі, зокрема Африку, країни Близького Сходу. Більше того, вона демпінгує в ціні, роблячи її дешевшою, умовно, ринкової, яка існує, за рахунок, в тому числі, краденого українського зерна. І таким чином знаходить для себе певних політичних союзників, які, ми бачимо, голосують в унісон при скликанні Радбезу ООН, що несе негативні наслідки.
Тому, власне, те, що Україна сьогодні робить велику кількість звернень до міжнародних спільнот, до наших партнерів стосовно можливості захисту портів, це є стратегічно важливим не лише для України, але в тому числі і для продовольчої безпеки світу. І чим більше ми зможемо через протиповітряну систему оборони мати цей захист, тим більше і світ гарантовано отримуватиме вчасно продукцію».
Слухайте випуск подкасту повністю у доданому аудіофайлі та дізнавайтеся ще більше!