Євген Чуднецов. Коллаж: Анна Колеснікова, "Повернись живим"
Євген Чуднецов із Макіївки вирішив піти воювати після того, як розпочалась війна, і його рідне місто почали обстрілювати. У 2014 році став автоматником в «Азові». У широкинській операції був в ударно-штурмовій групі. Він потрапив у полон 14 лютого 2015 року під час боїв саме біля Широкиного. У полоні його катували, він втратив більшу частину зубів, схуд на 15 кілограмів. Разом із іншими захопленими бійцями його змушували займатися розмінуванням і розчищенням донецького аеропорту. Потім Чуднецова «судили» у так званій «ДНР», де сторона обвинувачення вимагала смертний вирок. Проте Євген отримав 30 років ув’язнення.
У заручниках у бойовиків Чуднецов провів два роки і дев’ять місяців, півроку з яких — у Макіївській колонії. Він був звільнений у грудні 2017 року. Зараз Євген Чуднецов продовжує служити в «Азові».
«У Широкиному під час бою не було як такої лінії зіткнення: село кілька разів на день переходило з рук в руки. Наш бронетранспортер підбило танком, двоє поранених було, ми стали відходити до своїх позицій. А в цей час ту частину села вже зайняв ворог. По суті, я прямо до них у двір і забіг. І кілька хвилин ще не могли зрозуміти, хто є хто. А коли вони мою фліску порвали, шукаючи жетон, побачили татуювання: тризуб з орлом, кажуть: «О, укропа взяли». І повезли мене в Саханку. Вирішили зробити сюжет для пропагандистських ЗМІ. Так татуювання врятувало життя», — згадує Євген.
Перші два дні Чуднецова тримали в Саханці, після потрапив у будівлю донецького СБУ. У квітні 2015 перевели в ізолятор тимчасового утримання, а влітку 2017 го — в 32 колонію у Макіївці.
Одразу після полону Євгена катували. Через три дні погрозами рідним змусили дати пресконференцію російським ЗМІ, де він мав говорити завчений текст про «іноземних найманців» та «американську зброю».
Під час полону Євген виконував з іншими полоненими примусові роботи. Зокрема, займався розмінуванням та ексгумацією тіл загиблих українських військових у Донецькому аеропорті.
«Там були зовсім різні люди. І за гасло «За русский мир» воювали ті, хто російською не вміє говорити толком. Через те, що я був місцевий, із Макіївки, отримував у два рази більше. Я був такою квінтесенцією світового зла дня них: з добробату, місцевий, із татуюванням тризуба», — розповідає Євген Чуднецов.
Потім — показовий «судовий процес», на якому так званий «прокурор» зажадав вищу міру — смертну кару, яку потім замінили на 30 років ув’язнення. Українська сторона постійно подавала Євгена на обмін, але зі списків його викреслювали 12 разів.
«Я поводився на суді досить зухвало. Мені було б краще, якби вони винесли найвищу міру покарання. Тому що вона у них на той момент була прописана, але невідомо, хто, як її повинен був виконувати. І якби вони мене засудили до смерті, мене б відразу обміняли, тому що це викликало б дуже великий резонанс. Я розумів, що я не буду сидіти всі 30 років», — розповідає Євген Чуднецов.
Розповідає, що найважче у полоні був моральний тиск: «Коли ти сидиш у СІЗО з мокрими стінами, оптимізму не так багато, звичайно. Але без оптимізму було б дуже складно».
Новину про обмін у грудні 2017 року Євген Чуднецов почув у карцері і до останнього не вірив у те, що буде звільнений.
Зараз Євген планує і далі служити, перепідписати контракт:
«Мені подобається моя робота, моя служба, я продовжую розвиватися у професійному плані, хочу і далі служити. А тим, хто пережив полон, хочу сказати: не варто впадати у відчай, треба планувати подальше життя та не зациклюватися на поганому».
Громадське радіо випустило додатки для iOS та Android. Вони стануть у пригоді усім, хто цінує якісний розмовний аудіоконтент і любить його слухати саме тоді, коли йому зручно.
Встановлюйте додатки Громадського радіо:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS