Ми даємо фарби і людину, яка готова слухати: про арттерапію для дітей з прифронтових територій

Із співзасновницею фонду «Голоси дітей» Оленою Розвадовською поговорили про дієвість такої терапії з дітьми, які мешкають на лінії розмежування.

Анастасія Горпінченко: Ваш проєкт — допомогти дитині через творчість? Як саме відбуваються ці зустрічі?

Олена Розвадовська: Коли ми говоримо про дітей, які проживають в умовах війни, в умовах постійного стресу, в умовах постійного напруження і нерозуміння того, що буде завтра, то може здатися, що творчість — це не те, що їм потрібно в першу чергу. Але на рівні з тим, що діти потребують і даху над головою, і чистої води, і засобів захисту, вони потребують і таких умов, щоб зняти стрес і напруження, висловити свої емоції, розповісти про те, що ховається глибоко в серці і, можливо, не завжди має вихід. А кому пожалітися, коли тобі страшно, якщо навколо страшно всім?

• Кому пожалітися, коли тобі страшно, якщо навколо страшно всім?

Тому арттерапією може бути і пісок, і малювання, і ліпка, і будь-яка інтервенція з дитиною, яка допомагає їм побачити, відчути, що вони значимі в цій момент, що їх емоції і почуття важливі, що поруч з ними опорний доросли, який готовий до того, щоб цю дитину підтримати.

У нашому випадку ми практикуємо метод серійного малювання. Чому серійного? Ми збираємо в різних наших локаціях групи дітей по п’ять чи десять осіб. Таких занять ми проводимо до десяти, і на кожному дитина малює свій малюнок. Так в результаті виходить серія малюнків однієї дитини. Базовим є забезпечення цієї умови, коли дитина може малювати все, що їй хочеться, не задається ніяка тема і цей малюнок ніяк не оцінюється. Тому що це не про оцінку, а про те, що дитині дається аркуш і інструмент для того, щоб вона говорила, викладала все.

Малювання — це найлегший і найбезпечніший спосіб взаємодії з дитиною, адже часто дитина не може словами пояснити, що її може турбувати, а за допомогою малюнку вона це може зробити безпечно. Вона може свідомо не розуміти, що вона малює, але підсвідомість може виштовхувати певні переживання. І це вже є терапевтичним ефектом, коли 40-50 хвилин дитина може сконцентровано працювати з тим, про що вона хоче розповісти і мати увагу дорослого на це.

• Це вже є терапевтичним ефектом, коли 40-50 хвилин дитина може сконцентровано працювати з тим, про що вона хоче розповісти і мати увагу дорослого на це

Ці заняття проводять наші навчені спеціалісти, які навчилися методиці серійного малювання. Психологи дивляться на малюнки і визначають ті ситуації, коли треба з дитиною позайматися індивідуально. І не треба боятися, що з дитиною може працювати психолог. Це нормально. Ненормально — це війна. І нормально — не розуміти війну, боятися, мати стрес, панічні атаки тощо, це норма при ненормальних обставинах.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS