Військова прокуратура звинувачує 22 бійців 51-ої бригади у дезертирстві, представляючи в суді недостовірні документи. Нагадаємо, що справа триває вже більше ніж півроку. Бійців, які після Іловайська, рятуючи свої життя, не маючи наказу, потрапили на територію Російської Федерації, а потім були у полоні, звинувачують у порушенні ч.3 ст. 39 ЗУ «Про загальний військовий обов’язок і військову службу».
Про це розповів військовий прокурор Луцького гарнізону Олександр Курсов:
«Військовою прокуратурою Запорізького гарнізону було направлено обвинувальний акт по обвинуваченню 12 військовослужбовця за статтею 39 частиною третьою. Це відмова від виконання обов’язків військової служби в бойовій обстановці. Відмова полягала в тому, що вони залишили саме опорний пункт, який був визначений їм командуванням», — переконував чоловік на минулому засіданні в цій справі
Бійці розповідають, як виходили з котла в Іловайську.
«Закинули в той котел, бомбили, бомбили, бомбили, поки нашу техніку всю не розбили. Хлопці були з Кіровограда. Кажуть, що будуть іти на прорив на машинах, кажуть, що їдете з нами. Ми не знали, що робити. Прийшли до нашого комбата. А він каже, що… ну, я не знаю, що робити. Почав там нити. Ну, ви зрозуміли. Сидить чоловік і не знати, за що він там сидить. І ми вирішили з тими їхати. Але в`їхали в село. Там вже нас чекали. І вже отак ми попали туди», — каже боєць Ігор Лавренюк.
«Ми думали через село проскочимо і на Зеленопілля поїдемо до своїх. А виходить, тільки в`їхали в село, а там така розвилка була. І вискочили з усіх сторін — з кулеметами, з мухами, з РПГ. А ми на КАМАЗах тільки були. В нас нічого не було з озброєння навіть. І сказали хлопці, ви приїхали вже. А чим я мав? Каштанами по них кидати?», — пригадує чоловік.
Під час судового засідання 1 жовтня до обвинувачених приєднався ще один боєць, який відмовився від «мирової угоди», тобто від умовного терміну, який пропонувала прокуратура ще взимку .Тож тепер на лаві підсудних у так званій «Запорізькій справі» не 21, а 22 бійці 51-ої бригади.
Волинянин Юрій Шиць пояснює, чому відмовився від угоди з прокуратурою:
«Десь в лютому місяці визнав свою вину, через тиждень рішення було змінено. І цей весь час відбувалося в місті Запоріжжі щодо мене судове провадження. Разів 5-6 я їздив до суду. Моя суддя Біловецького суду померла, і справу було приєднано до інших, до всього загального провадження», — каже він.
Чоловік не приховує, що на нього здійснювався тиск щодо «мирової угоди», але нікого конкретно не називає:
«Був здійснений тиск. А в подальшому щодо розголошення, щодо таємниці слідства не можу розголошувати всі дії щодо кримінального провадження».
Якщо попередні 7 чи 8 судових засідань переносилися з різних причини, то цього разу справу вже почали розглядати. Відбулось ознайомлення з документами, які будуть долучені до розгляду.
Ситуацію прокоментував Андрій Баришников із «Асоціації адвокатів України»:
«Стосовно того документу останнього, який був наданий сьогодні, я думаю і сподіваюся, що це питання буде вирішено. Однак, скажімо так, якщо цей документ не знайде свого підтвердження, то сторона обвинувачення повинна буде підготувати інші документи», — стверджує він.
Натомість військовий прокурор Запорізького гарнізону Південного регіону Владислав Зубков, який цього разу представляв обвинувачення, прокоментував ситуацію так:
«Щодо документів, ми будемо з`ясовувати. Можливо, оригінал десь знаходиться в прокуратурі. Можливо. Це прикра просто помилка. Але я вважаю, що знайдемо на наступне судове засідання обов’язково оригінал. І він нічим не буде відрізнятися від цього документу».
Також захисник пояснив, чому викликають сумніви і інші документи:
«Бойові розпорядження, які досліджувалися, були надані з протоколом огляду з прокуратури, тому сумніви стосовно цього, як кажуть, це одне питання. Інше питання — дата їх ухвалення і призначення. Фактично якщо звинувачують солдат по цій справі — ухилення від несення обов’язків військової служби, вчинене в бойовій обстановці, то якщо немає документального підтвердження того, що вони виконували бойові завдання, де вони мали їх виконувати, тому виникають дуже серйозні сумніви стосовно того, чи можна їм інкримінувати частину 3 цієї статті», — каже адвокат.
Він переконує, що в законодавстві України деяких військових понять взагалі нема:
«Діючий Кримінальний кодекс України взагалі не містить поняття «бойова обстановка», так. І якщо ми застосовуємо закон про кримінальну відповідальність, то кримінальній відповідальності особа має підлягати відповідно до закону. Бойові статуси сухопутних військ затверджені підзаконними актами і правова сила цих документів викликає дуже великий сумнів у захисту».
У військової прокуратури є 27 томів матеріалів цієї справи. Всі вивчити під час розгляду не вдалося. Оголосили перерву до 10 листопада.
Військовий прокурор Владислав Зубков переконує, що в прокуратури є достатньо фактів, які підтверджують вину бійців.
«Важко спрогнозувати, оскільки дуже багато осіб, дуже багато адвокатів і справа така, я вважаю… Ну, мені не варто виносити рішення», — додає Владислав Зубков.
Зважаючи на ці всі складнощі справи, судовий процес заважає хлопцям повернутися до нормального життя.
«Є насправді проблеми з працевлаштуванням. Просто, коли ти влаштовуєшся на роботу, потім звертаєшся до працедавця і кажеш, що мені потрібно там такого числа з`явитися на суд, то відразу виникають питання. А що це таке? Яка справа? Вибачте, ви нам не потрібні. І кожен раз такий емоційний стрес. І повертаєшся в ту саму ситуацію. Все постійно згадується. То яка може бути у військовослужбовця реабілітація?», — розповідають військові.
Вони впевнені, що розгляд справи триватиме ще довго:
«Мабуть, розгляд справи буде тривати ще до року. То наша така думка. Тому що 27 томів — то розглянути майже нереально. І вже, як ви сьогодні побачили, що багато неясно із доказами прокуратури. З самого початку в нас викликали сумніви, що справа сфальсифікована ще Запорізькою прокуратурою. А ці прокурори зараз просто віддуваються», — каже боєць Ігор Головій.
Хлопці переконують, що багато наказів про їхнє переміщення в зоні АТО писали заднім числом.
«На той момент не було просто жодних наказів. Всі ці накази насправді з`явилися постфактум. Тобто про ці всі переміщення в зоні АТО. В нас останній наказ був на Амвросіївку. Ми в Луганській області знаходилися незаконно», — припускає Ігор Диня.
Волинський адвокат Василь Нагорний, який займається справою бійців з самого початку, переконує, що таких справ в юридичній практиці України ще не було:
«Мені здається, що вже всі переконалися в тому, що хлопці не винні. І прокуратура, і судді, і захист, і люди. І там на верхах. Тільки ніхто не знає тепер, як вийти з цього, тому що справу закрутили прокурори, які в принципі, дехто вже відсторонений там з прокуратури, які не працюють. Є частина хлопців, які за ці самі злочини несуть покарання. А цих, звичайно, їх можуть виправдати і все. Але яким чином вийти з положення, ніхто не знає. Таких юридичних прецедентів просто ще не було в Україні».
Скільки триватиме «Запорізька справа», невідомо. Важливо додати, що у військовій прокуратурі наразі є близько 1000 кримінальних проваджень подібного характеру. Нагадаємо, що одне з них теж нещодавно розглядали у Володимирі-Волинському. Тоді судили бійця Віктора Котика, який теж виходив з Іловайська, та ще й знищив колону ворога. Суд відправив обвинувальний акт назад в прокуратуру, тому що документальна база щодо винуватості хлопця теж викликала чимало питань.
Аріна Крапка з Луцька, програма «Права людини» для «Громадського радіо»