— Все розпочалося минулого року. Військовослужбовці взяли мій номер і почали дзвонити, питати, як писати рапорт на звільнення, перевіряти чи мобілізовані вони за законом. Була маса скарг. Із самого початку я найбільше займався питаннями 51-ої бригади. Потім в якійсь мірі ми потоваришували. І я вже так втягнувся, що не міг відмовити. Потім виникали проблеми Іловайська, тепер вже демобілізації і так далі.
Чоловік переконує: бійців 51-ої бригади судять масово:
— Мова не тільки про тих хлопців які вийшли з Іловайська на територію Росії. Там так ставиться питання — якщо вижили, значить там щось не так. Тоді в них закінчилися продукти, харчі. Були люди, але що таке люди проти техніки? Це єдина бригада, яку розформували. Все розпочинається з дикої мобілізації, коли набирали в ЗСУ хлопців не кваліфікованих. Можливо, ця бригада потребувала очистки, але не розформування. Бо це була перша бригада, яка потерпіла від Волновахою. Тоді ж загинув перший офіцер Ваня ПОлінкевич. І зараз, коли хлопці фактично пройшли Савур-Могилу, Іловайськ, Дебальцеве, їх звинувачують у дезертирсті. Мовляв, самовільно покинули частину. Бійці мені ж самі розповідали, що просто перебували у військовій частині і не мли, що робити. Тоді відпрошувалися додому. Їм казали, що їдьте і в разі чого зателефонуємо. Тим більше, що вони були у військовій частині у Володимирі-Волинському, тобто в нас. А не там на Сході. Із зони АТО взагалі ніхто не дезертував.
Василь Нагорний каже, що більшість порад і консультацій потрібно надавати дуже швидко. І переважно по телефону.
— Я постійно на телефоні. До мене телефонують хлопці з різними питаннями. Є випадки не виплат заробітної плати. Багато таких, що їх звинувачують незрозуміло в чому. Моя заслуга в тому, щоб ці справи не дійшли до суду. Є багато врятованих хлопців, де ми загальмували ці провадження. Десь близько тисячі консультацій я надав по телефону. Треба самому сформувати той список, щоб знати, скільки до мене звернулося людей.
Спілкувалися ми з волонтером якраз після закінчення судового засідання по ще одній скандальній справі дикої мобілізації. Бійця 51-ої бригади Павла Середюка незаконно мобілізували. Чоловік доглядає матір — інваліда 1 групи. Коли виникли проблема вдома, він покинув військову частину. Йому теж приписали дезертирство.
— Це типовий приклад тої «дикої» мобілізації. Бо тоді брали всіх підряд. А треба людей, які хочуть йти добровільно. А не так, що телефонують постійно з дому і людина цим переймається значно більше, аніж тим, що на фронті. І в даному випадку — це порушення його прав як військовослужбовця. Тому я вирішив допомогти. Його незаконно мобілізували, а потім він просто поїхав додому через проблема. Те. що у Володимирі-Волинському суді не визнали його винним, в мене вселяє надію, що багато таких справ будуть успішними. Але те, що прокуратура подала апеляцію по цій справі, викликає багато питань. Є законне право людини не бути мобілізованим. Він більше користі принесе вдома, доглядаючи ту самі матір, батька чи будуючи в ЗСУ і думаючи про те, як виживає його сім`я.
Волонтер-адвокат результатом засідання не задоволений. І впевнений, що хлопця мали б виправдати:
— Оскільки прокуратура діє по радянським стандартам, процесуальне рішення не приймається прокурорами самостійно. На Павла подавав один, а представляє в суді інший. Але сьогоднішнє рішення по 407 статті (Самовільне залишення частин) дає надію і іншим хлопцям. Щоправда, я дуже хотів, щоб це був виправданий вирок. Незаконно призваний повинен бути виправданий.
Аріна Крапка, програма «Права людини» для «Громадського радіо»